Мінімальна зарплата – державна соцгарантія, обов’язкова для підприємств усіх форм власності 

Мінімальна заробітна плата (далі – МЗП) є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3–3¹ Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», далі – Закон № 108). 

Згідно з Бюджетним кодексом розмір МЗП визначається Законом про Держбюджет на відповідний рік. 

Законом про Держбюджет на 2023 рік встановлена МЗП з 1 січня 2023 року у розмірі 6 700 грн. 

Відповідно до ст. 35–36 Закону № 108 контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та податкові органи. Податкові органи мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. 

Згідно з пп. 54–54⁵ п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці», Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці та накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання вимог посадових осіб Держпраці. 

Відповідно до ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. 

Юридичні особи та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема,  в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у двократному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. 

Додатково повідомляємо, що відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. 

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з МЗП, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 3 ст. 24 Закону № 1058). 

Таким чином, через несплату або неповну сплату ЄСВ наймані працівники втрачають страховий стаж та можливість одержання достойної пенсії за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством. 

Оскільки МЗП є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то працедавці повинні неухильно дотримуватись чинного законодавства з питань оплати праці. 

ГУ ДПС у Сумській області