Коли суб’єкт господарювання не може обрати спрощену систему оподаткування

Системи оподаткування: вибір та зміна

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу IV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є:

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ (п. 299.6 ст. 299 ПКУ).

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у випадках та в строки, обумовлені пп. 1 - 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Нагадаємо: види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам та фізичним особам - підприємцям) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

lg.tax.gov.ua