Які умови віднесення заборгованості до безнадійної – ДПС

У разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 18.08.21 р. № 3078/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання заборгованості безнадійною з метою її подальшого списання при застосуванні пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та, керуючись ст. 52 Кодексу повідомляє.

Як зазначено у зверненні, рішенням Господарського суду, яке набрало законної сили, з ТОВ (далі - боржник) стягнуто на користь ПАТ заборгованість.

Платник повідомляє, що протягом 2017 - 2020 років органи Державної виконавчої служби під різними підставами неодноразово повертали ПАТ наказ Господарського суду без виконання.

14.04.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду.

Постановою приватного виконавця наказ Господарського суду повернуто стягувачу у зв’язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Платник повідомляє, що за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржник знаходиться у стані припинення.

При цьому, в Автоматизованій системі виконавчого провадження оприлюднено інформацію про те, що у період з 2017 по 2021 роки боржник виступав боржником у виконавчих провадженнях, 24 з яких залишаються відкритими.

У платника виникло питання щодо застосування положень пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою визнання безнадійною заборгованості боржника перед ПАТ.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. 3 Закону N 1404 встановлено, що відповідно до Закону N 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

• ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
• постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 2, 3, 6 та 7 частини першої ст. 37 Закону N 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

• у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону N 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
• стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
• у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
• боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону N 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону N 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону N 1404, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону N 1404.

Таким чином, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону N 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за наявності підтверджуючих документів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).