ДПС продовжує наполягати на оподаткуванні харчування за принципом «шведського столу» але рекомендацій не надає

Верховним Судом дозволено харчування працівників зі «шведського столу» без податків

ДПС в ІПК не змінює свою позицію стосовно того, що дохід у вигляді вартості  харчування, організованого за принципом «шведського столу» є об’єктом обкладення ПДФО та військовим збором і базою нарахування ЄСВ. 

Державна податкова служба України 

Індивідуальна податкова консультація 

від 16.10.2023 № 3559/ІПК/99-00-24-03-03-06 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення <...> щодо оподаткування безоплатного харчування працівників за принципом «шведського столу» і в межах компетенції повідомляє. 

Платник податків у зверненні повідомив, що організовує для працівників безоплатне харчування за принципом «шведського столу» та просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань: 

1. Чи є таке харчування працівників, у даному випадку, додатковим благом і яким чином підприємству вести персоніфікований облік харчування працівників, якщо виробничий процес об’єктивно не дає такої можливості? 

2. Як оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) таке благо, якщо фактично неможливо визначити (через особливості виробничого процесу), хто з працівників, скільки та яку їжу спожив фактично? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом. 

Визначення понять, що вживаються у Кодексі, зазначені ст. 14 Кодексу, яка не містить окремого визначення «харчування за принципом «шведського столу». 

Разом з тим пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу передбачено поняття доходу з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. 

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. 

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, яким роботодавець забезпечує такого платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці» (пп. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).  

При цьому звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу). 

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді, зокрема: 

• вартості, використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу); 
• вартості харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. 

Додатково до винятків, передбачених пп. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пп. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). 

Зауважуємо, що норми пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного харчування не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом. 

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вкючаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). 

Крім того, згідно з пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу дохід, визначений ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором.  

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу). 

Отже, неможливість, на думку юридичної особи, персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків і зборів. 

Згідно з пп. 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Кодексу реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовується, зокрема, при виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним, що виплачують їй доходи. 

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу). 

Разом з тим відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.02.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. 

Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску. 

Водночас частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.21.2010 № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на безоплатне харчування. 

Таким чином, оскільки безоплатним харчуванням («харчуванням за принципом «шведський стіл») забезпечуються виключно працівники товариства і продукти харчування закуповуються товариством відповідно до кількості працівників, то дохід у вигляді вартості такого харчування є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб  і військовим збором та базою нарахування єдиного внеску. 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. 

https://cabinet.tax.gov.ua/registers/...