Для багатьох підприємців актуальною є ситуація, коли фізична особа – підприємець зареєстрована, але фактичної діяльності не веде: немає клієнтів, продажів чи надходжень коштів. У такому разі виникає запитання: чи потрібно сплачувати єдиний внесок, якщо доходу немає.
Практика показує, що саме через неправильне розуміння цього питання у ФОП часто виникають борги, штрафи та пеня.
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не є податком на прибуток. Його сплата забезпечує страховий стаж, право на пенсію, лікарняні, допомогу по вагітності та пологах та інші соціальні гарантії. Основні правила сплати визначені Законом від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Для підприємців – платників єдиного податку діє загальне правило: ЄСВ сплачується незалежно від наявності доходу.
Тобто навіть якщо підприємець тимчасово не працює, не отримує оплату або не проводить господарських операцій, обов’язок зі сплати внеску зазвичай зберігається.
Мінімальний страховий внесок становить 22 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний місяць (ст. 8 Закону № 2464).
Законодавством передбачено випадки звільнення від сплати ЄСВ за себе.
Фізична особа – підприємець має право не сплачувати ЄСВ за себе, якщо одночасно є найманим працівником, а роботодавець сплачує за неї страховий внесок у розмірі не менше мінімального.
Це правило застосовується до осіб, які перебувають у трудових відносинах і за яких роботодавець виконує обов’язки страхувальника.
Відповідно до Закону № 2464 від сплати ЄСВ звільняються ФОП, які:
Для мобілізованих осіб, військовослужбовців та окремих категорій підприємців у період воєнного стану можуть діяти спеціальні правила та тимчасові пільги. Їх застосування залежить від статусу особи та норм перехідних положень законодавства.
ЄСВ і єдиний податок – різні платежі, тому правила різняться.
Для ФОП – єдинників першої та другої груп єдиний податок сплачується у фіксованому розмірі незалежно від доходу, якщо немає спеціальних пільг або звільнень.
Для ФОП – єдинників третьої групи податок визначається як відсоток від доходу. Якщо доходу немає, сума єдиного податку може дорівнювати нулю.
Якщо підприємець не планує працювати тривалий час, доцільно оцінити можливі варіанти дій.
1. Припинити державну реєстрацію ФОП. Якщо діяльність фактично припинена і не планується, закриття ФОП дозволяє уникнути подальших поточних зобов’язань. Водночас уже нараховані борги зі сплати ЄСВ не анулюються.
2. Офіційно працевлаштуватися. Якщо особа працює за трудовим договором, а роботодавець сплачує мінімальний страховий внесок, підприємець може бути звільнений від сплати ЄСВ за себе.
3. Добровільно сплачувати ЄСВ для страхового стажу. Якщо особа не веде діяльності, але хоче зберігати страховий стаж для пенсії чи соціальних виплат, сплата внеску може бути доцільною.
Відсутність доходу не завжди звільняє від подання звітності. ФОП повинен подавати декларації та інші форми звітності у строки, передбачені для відповідної групи платника єдиного податку.
Порушення строків подання звітності може призводити до штрафних санкцій навіть за нульових показників.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що для ФОП на спрощеній системі відсутність доходу не означає автоматичного звільнення від ЄСВ. У більшості випадків внесок сплачується, якщо немає передбачених законом підстав для звільнення.
Тому підприємцю, який не веде діяльності, варто заздалегідь визначитися з подальшими діями: закрити ФОП, скористатися правом на звільнення від внеску або продовжувати сплату ЄСВ для збереження страхового стажу.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради