Застосування праці іноземців: що важливо знати українським роботодавцям

Українські підприємства дедалі частіше запрошують на роботу іноземних фахівців, які живуть на території України. Однак працевлаштування іноземців має певні особливості. Зокрема, роботодавець, який має намір укласти з іноземцем трудовий договір, має отримати дозвіл на застосування його праці. Розглянемо це питання докладніше.

Категорії іноземців

Нагадаємо, іноземець – це особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VІ).

Іноземців можна умовно поділити на дві категорії. До першої належать ті, хто має право на зайнятість на підставах і в порядку, установлених для громадян України. До неї належать іноземці та особи без громадянства:

• які постійно проживають в Україні;
• яких визнано в Україні біженцями;
• яким надано притулок в Україні;
• яких визнано особами, що потребують додаткового захисту;
• яким надано тимчасовий захист;
• які одержали дозвіл на імміграцію в Україну.

До другої категорії входять іноземці та особи без громадянства (далі – іноземці), які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк. Такі особи приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі – Закон № 5067), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі – ВРУ) (ч. 4 ст. 3 Закону № 5067).

Трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, у якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України (ст. 8 Кодексу законів про працю; далі – КЗпП).

Умови отримання дозволу на застосування праці іноземців

Дозвіл на працевлаштування отримує роботодавець, який має намір укласти з іноземцем трудовий договір (п. 1 ст. 42 Закону № 5067). Такий дозвіл також потрібен (якщо інше не встановлене міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ) для (ст. 1, ч. 1 ст. 421 Закону про зайнятість):

• іноземних відряджених працівників – іноземців, які направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між українським та іноземним суб’єктами господарювання;
• внутрішньокорпоративних цесіонаріїв – іноземців, визнаних такими відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі;
• іноземців та осіб без громадянства, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця або особи, що вимагає додаткового захисту.

Дозвіл видається на певний термін і на визначену посаду.

Праця іноземців може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох роботодавців за умови отримання дозволу на кожній посаді. Дозвіл на посаду за сумісництвом іноземних високооплачуваних професіоналів можна не отримувати, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.

Іноземні високооплачувані професіонали – іноземці або особи без громадянства, заробітна плата яких становить не менше ніж 50 мінімальних заробітних плат (у 2019 р. – 208 605 грн).

Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше ніж 60 календарних днів протягом календарного року.

Іноземці також мають право провадити в Україні інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства.

Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов’язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати в розмірі не менше, як:

п’ять мінімальних заробітних плат (20 865 грн – у 2019 р.) – іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах;
10 мінімальних заробітних плат (41 730 грн – у 2019 р.) – для всіх інших категорій найманих працівників.
Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються в разі отримання дозволу на застосування праці особливих категорій іноземців.

devisu.ua