Представництва без статусу юридичної особи не можуть самостійно звертатися до суду – Верховний Суд

Представництво, яке не є юридичною особою, не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- і дієздатності), а отже позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду (далі – КАС ВС).

У справі, що розглядалася, Представництво звернулося до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважав висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необґрунтованими, оскільки він не є постійним представником компанії-нерезидента, а тому не зобов’язаний сплачувати податок на прибуток на загальних підставах.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив.

КАС ВС встановив, що першочерговим питанням у цій справі є наявність у Представництва адміністративної процесуальної правосуб’єктності і, як наслідок, можливість самостійної реалізації останнім своїх процесуальних прав та обов’язків у суді з огляду на те, що воно не має статусу юридичної особи.

Зважаючи на визначену ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) адміністративну процесуальну правосуб’єктність, для реалізації своїх прав та обов’язків як учасника справи, визначених ст. 44 КАС, юридична особа повинна мати правоздатність і дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юридичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов’язаннями, придбання та реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем у суді.

Зазначені ознаки мають бути наявними в сукупності, і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.

З огляду на вимоги ст. 95 ЦК представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

КАС ВС вказав, що представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв’язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій, представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб’єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.

Таким чином, представництва, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи і власною юридичною правосуб’єктністю вони не наділені.

Суд установив, що Представництво не зареєстроване ні як юридична особа, ні як відокремлений підрозділ юридичної особи зі статусом юридичної особи.

Отже, Представництво, яке звернулося до суду з цим позовом, не є юридичною особою, а отже не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- і дієздатності), що, у свою чергу, позбавляє його права на звернення до суду з позовною заявою.

Саме материнська компанія (нерезидент України) може бути належним позивачем у справі. 

Відсутність адміністративної процесуальної дієздатності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС має наслідком залишення позову без розгляду, тому колегія суддів КАС ВС виснувала, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цей спір по суті.

Постанова Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 640/31489/21 (провадження № К/990/21358/23).

Верховний Суд

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm