Як працюватиме на практиці безвізовий режим з Євросоюзом

У четвер пообіді Європейський парламент з великим запасом голосів ухвалить рішення про безвізовий режим для України.

Про це можна говорити з певністю ще до голосування: в Європарламенті завжди була переконлива більшість на підтримку візової лібералізації. Проти виступають лише праві та частково ліві радикали, чимало з яких (сюрприз!) не приховують своєї лояльності до РФ.

Подальший календар схвалення безвізу також відомий. "Європейська правда" публікувала його більше місяця тому і наразі він підтверджений всіма можливими джерелами. "Ми йдемо за графіком, лишилися самі формальності, але їх треба пройти", – кажуть європейські дипломати.

Отже, безвіз буде, і запрацює він в середині червня. Та це не знімає всіх питань.

Головне з них – як безвіз працюватиме на практиці?

Які документи доведеться брати за кордон? Кого не пустять в Європу, "завернувши" на кордоні? Що робити з довідками про доходи? Чи правда, що безвіз у нас – "неповний"?

Де міфи, а де правда? Питання безвізу в Україні справді дуже міфологізоване, хоча часом, як у приказці, дим не без вогню.

У цій публікації "Європейська правда" відповість на запитання, що лунають найчастіше, а ближче до дати старту безвізу збере нові запитання, щоби знову надати роз’яснення.

Чип вам!

Спершу про найпростіше – про базові умови.

ЄвроПравда має в розпорядженні дані всеукраїнського соцопитування, проведеного на замовлення ЄС, яке свідчить: більшість українців не знають навіть того, що умовою безвізу є біометричний паспорт. А запитання про те, що робити зі старими паспортами після схвалення безвізу, ЄвроПравда чує навіть у журналістському цеху.

Отже, в’їжджати до ЄС без візи буде дозволено виключно тим, хто має біометричний паспорт. Тобто паспорт із чипом, на якому міститься фото, підпис та відбитки пальців даної особи.

Це не якісь ексклюзивні критерії для України.

Така вимога діє до всіх без винятку держав, що пройшли візову лібералізацію з ЄС за останнє десятиріччя; та й у самому Євросоюзі давно видають виключно біометричні паспорти.

Кілька років тому лунали застереження проти біометрики у релігійних колах, але нині згасла і ця проблема. В Українській православній церкві Київського патріархату остаточно зняли питання до нових документів (патріарх Філарет особисто отримав біометричний паспорт), УГКЦ нині також не має претензій до паспортів з чипами. Заперечення часом лунають лише від представників УПЦ Московського патріархату.

Примітно: хоча саме прибічники РФ тривалий час виступали проти переведення української системи на новий стандарт, в Росії біометричні паспорти запровадили з 2010 року – значно раніше, ніж в Україні.

Та повернімося до наших реалій та до запитання: що робити з нині діючими паспортами? Відповідь проста: нічого. Жодних вимог щодо їх заміни в ЄС немає.

Маєте діючу мультивізу в паспорті старого зразка? Спокійно користуйтеся нею до завершення строку її дії. Хочете лишити старий паспорт і оформити біометрику як другий документ? Будь ласка, це теж дозволено.

Більше того, можна буде й надалі звертатися до посольства по візу, якщо ви не матимете біометричного паспорта, але виникла потреба поїхати до ЄС.

До прикладу, в Молдові, де безвіз запрацював три роки тому, торік продовжували видавати візи тим, хто їх потребує. До семи шенгенських консульств, що працюють у Кишиневі, за візами звернулися 2000 людей. Більшість із них – іноземці, але близько третини – громадяни Молдови зі старими паспортами.

Це може здаватися дивним, адже оформлення нового паспорта коштує менше, ніж віза. Та не забуваймо, що в Молдові – так само, як і в Україні, – діє угода про візове спрощення, за якою пенсіонери, студенти та кільканадцять інших категорій мають право на безкоштовну візу.

Це не знімає мороки з оформленням, потреби ходити до посольства чи до візового центру. Але можливість поставити візу у старий паспорт лишатиметься і надалі.

А от біометричний паспорт на оформлення візи у вас просто не візьмуть і порадять їхати одразу на кордон. В ЄС вже готують відповідну інструкцію для консульств, кажуть джерела ЄвроПравди.

Пакет подорожнього

Це питання – найбільш міфологізоване.

У соцмережах поширена думка, мовляв, "усі ті документи, які досі носили до консульства, тепер потрібно буде брати на кордон". Доводилося зустрічати навіть абсурдні згадки, що європейські прикордонники питатимуть про "заборгованість в жеку" та "довідку про несудимість".

Словами одного з дописувачів, "хотілося б знати точний перелік "довідок з бані", які потрібні будуть на кордоні".

Ми маємо відповідь на це питання, і воно підтверджено документально. В ЄС діє так званий "Шенгенський прикордонний кодекс" (Schengen border code), де зазначений порядок та правила перетину кордону іноземцями.

Головний висновок з кодексу:

немає жодної додаткової вимоги до тих подорожуючих, які їдуть до ЄС за безвізовим режимом.

Так, європейські прикордонники перевірятимуть мету поїздки тих, хто їде за безвізом, але вимоги до них точно такі, які і до власників візи. Адже коли ви прибули на кордон із візою в паспорті, вас так само можуть не пустити до країни. Приміром, якщо прикордонник з’ясує, що ви їдете працювати за туристичною візою.

У прикордонному кодексі є п'ять вимог, які поширюються як на "візових", так і на "безвізових" іноземців. В’їзд до країн ЄС дозволений тим громадянам, які:

1)      мають на руках документ для перетину кордону (закордонний паспорт, проїзний документ дитини, диппаспорт тощо);

2)      можуть обґрунтувати мету та умови свого перебування в ЄС;

3)      мають достатні фінансові засоби як для перебування в ЄС, так і для повернення в Україну, або ж здатні отримати їх законним чином (це – пряма цитата із прикордонного кодексу);

4)      не перебувають у переліку осіб, яким заборонений в’їзд до ЄС;

5)      не становлять загрозу для громадського порядку, безпеки, громадського здоров’я та міжнародних відносин.

Для тих, хто не має біометричного паспорта, до цього переліку додається шостий пункт – потрібно мати в паспорті чинну візу.

З першим пунктом ми вже розібралися.

У четвертому  пункті йдеться, зокрема, про тих українців, хто був депортований з держав-членів ЄС із забороною в’їзду на певний термін (приміром, на рік або на п'ять років).

Передусім йдеться про порушників візового режиму – тих, хто нелегально працював в ЄС, хто лишився в ЄС на довший термін, ніж передбачено візою, а також про злочинців, засуджених в державах-членах ЄС і висланих на Батьківщину. І якщо термін заборони в’їзду для конкретної людини ще не вийшов, можна бути впевненим: її точно "завернуть" на кордоні.

Це, до речі, може створити для України серйозні проблеми.

Кількість тих, кому заборонений в’їзд до ЄС, достеменно невідома, та напевно йдеться про сотні чи навіть тисячі людей. Візові порушники у перші ж тижні безвізу можуть поїхати на кордон, де отримають купу відмов та погіршать статистику держави.

У п’ятому пункті (особи, що становлять міжнародну або кримінальну небезпеку) йдеться про тих, хто є у базах Інтерполу або Європолу; ще один приклад – ті, хто останнім часом подорожував до Сирії чи Ірану. Таких людей досить небагато навіть у масштабах України.

Ми недарма пропустили другий та третій пункти – вони стосуються всіх без винятку подорожуючих. Тож зупинимося на них детальніше.

Докладніше:  http://www.eurointegration.com.ua/art...