Довгі кошти для селян

Кредитування сільськогосподарського виробника за всі роки незалежності завжди було в Україні дуже болючою проблемою. Що вже й казати про наше важке сьогодення — аграрії потерпають від нестачі оборотних коштів та не мають змоги отримати дешеві та довгі позики.

Недолугість умов

За словами президента «Української аграрної конфедерації» Леоніда Козаченка, у нас існують недолугі, порівняно з розвиненими країнами, умови кредитування. «Для прикладу, у США середня кредитна ставка  становить 3,25%, у Франції — 3,43%, у Німеччині — 3,94%, у Канаді — 3%, тоді як в Україні ця цифра сягає від 17 до 36% у нацвалюті та від 10 до 19% — в іноземній. Окрім здорожчання банківських кредитів, більш жорсткими стали умови до кредитоспроможності позичальників, до застави, а також зменшилися пропозиції кредитних продуктів через проблеми з ліквідністю в банківській системі України», — зазначає він.

Нині банки надають перевагу тим, хто має достатньо заставного майна, обробляє значні площі сільгоспугідь та має виходи на внутрішні й зовнішні ринки.

Як вважає голова Українського кредитно-банківського союзу Борис Соболєв, ми перетворилися на звичайну сировинну державу, експорт наших товарів порівняно з минулими роками впав утричі. «Раніше ми могли сказати, що наш експорт співмірний із чеським, турецьким або польським. Тепер ми більше схожі на типові країни третього світу. Головне, що майже не можемо запропонувати іншим країнам товарів із великою часткою доданої вартості. У галузі АПК це особливо велика проблема», — вважає він.

І справді, сировина чи дуже прості сільгосптовари, в які вкладено невисоку вартість, — це вже кілька років поспіль стало просто  обличчям нашого експорту у сфері АПК. А для розв’язання цієї проблеми селяни та переробники не мають коштів.

На думку директора департаменту фінансово-кредитної політики Міністерства аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики) Баграта Ахіджанова, цього року держава надала 300 мільйонів гривень на програму компенсації відсотків за кредитами для аграріїв. Утім, отримати позики змогли лише підприємства, які мають обсяги реалізації на суму не більш як 10 мільйонів гривень на рік. А це становить лише 10% усіх аграрних підприємств країни.

До того ж  Мінагрополітики непокоїть те, що у 2015 році порівняно з минулими роками в рази зріс відсоток прострочених кредитів. За інформацією міністерства, якщо у 2010 році цей показник становив 13,3% (це ще був кризовий період), у 2011-му — 8,6%, у 2012-му — 7,1%, у 2013-му — 5%. Підрахунки першої половини цього року показують, що цей показник —  18,8%. Чомусь Баграт Ахіджанов не оприлюднив інформації за 2014-й.

Були лише  імпортні функції

Нині походи по позики до банків сільгоспвиробників та переробників просто не мають сенсу. Тому вони здебільшого використовують послуги небанківського сектору. «Цей показник становить  70%. Це приватні кредити. І лише 30% безпосередньо припадає на банки», — вважає чиновник міністерства.

Як  поліпшити фінансування нашого АПК? Борис Соболєв вважає, що цьому сприятиме законопроект про державне стимулювання виробництва продукції з високою доданою вартістю. Він каже, що ключову роль  у фінансуванні сільгоспвиробників та переробників, які експортують (чи лише думають це робити) свою продукцію, повинен відіграти державний Укрексімбанк.

Ніде правди діти — ця фінансова установа останніми роками виконувала скоріше імпортні функції. Тобто надавала кредити компаніям, які завозили продукцію з-за кордону. Звісно, все це втрачений валютний ресурс, вимивання його з економіки нашої країни.

Є й інший важливий документ, який було внесено на розгляд Верховної Ради України,  —  «Про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту».

Фактично він пропонує створити страхову установу, що працюватиме як партнер експортерів, надаючи послуги страхування та гарантування у сферах, які є ризикованими. Саме така підтримка насамперед стосуватиметься забезпечення виробництва продукції переробної промисловості та загалом продукції, що має велику додану вартість.

Як вважає експерт з фінансової політики Інституту суспільно-економічних досліджень Антоніна Дешко, такий дієвий інструмент десятки років експортери ефективно використовують для мінімізації власних витрат і ризиків, що сприяє розвитку бізнесу та опосередковано і розвитку внутрішнього ринку. 

За її інформацією, за майже 70 років існування ексімбанк США стимулював американський експорт на суму понад 400 мільярдів доларів, а загальний обсяг кредитів, наданих лише у 2012 році банківською групою KfW на підтримку німецької експортної продукції, становив 13,4 мільярда євро.

«Постає запитання: це має бути банк чи страхова компанія? Оскільки в Україні повноцінно діють державні банки та банки з державною часткою, через які уряд може опосередковано реалізувати власну політику, доцільніше було б створити страхову установу. Адже держава не може безпосередньо вплинути на формування політики страховиків, бо немає таких компаній у повній державній власності», — додає вона. 

Отже, українцям у питаннях фінансування та страхування підприємств АПК та їхньої продукції не потрібно винаходити велосипед. Передові країни вже давно мають чудові доробки в цьому. Треба лише ретельно їх вивчити та обрати ті, які найбільше підходять до специфіки нашої аграрної галузі