Чи встановлено обмеження щодо тривалості робочого дня для сумісників?

Жінці, яка працює за сумісництвом на комерційному підприємстві, було нараховано декретні. За результатами перевірки ФСС з ТВП прийняв рішення про утримання з підприємства цих сум і про нарахування штрафних санкцій. Мотивація – сумісник не може працювати по 8 годин. Чи правомірні такі дії Фонду?

Ні, не правомірні. Річ у тому, що законодавством установлено обмеження щодо тривалості робочого дня для сумісників тільки на підприємствах державної форми власності.

Так, постанова КМУ від 03.04.93 р. № 245 (далі – Постанова № 245) запроваджує обмеження за тривалістю роботи за сумісництвом тільки для працівників держпідприємств. Згідно з п. 2 Постанови № 245 тривалість робочого дня сумісника не може перевищувати чотирьох годин на день і повний робочий день при роботі у вихідний. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Ще раз звернемо вашу увагу: це обмеження стосується тільки працівників державних підприємств, установ та організацій.

Що стосується тривалості робочого дня для сумісників у комерційних підприємствах, то вона встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Проте на будь-якому підприємстві незалежно від форми власності може бути запроваджено додаткові обмеження. Як випливає з листа Мінпраці та соцполітики від 30.04.02 р. № 06/2-4/123, відповідні обмеження на роботу за сумісництвом (зокрема, на підприємствах недержавної форми власності) може бути запроваджено колективним договором та угодою сторін (наприклад, трудовим договором). Адже трудовий договір – це і є угода між працівником і власником про взаємні права й обов’язки на період дії такого договору.

Таким чином, якщо внутрішніми документами комерційного підприємства не встановлено обмеження щодо тривалості робочого дня сумісника, роботодавець у наказі про прийняття на роботу сумісника встановлює час його роботи, виходячи з домовленості сторін.

Тому рішення Фонду у цьому випадку є неправомірним і може бути оскаржене як в адміністративному, так і судовому порядку (ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства; розд. VII Інструкції, затвердженої постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.10 р. № 29).