Утримання аліментів: підстава, розмір, звітність

Акценти цієї статті:

• на якій підставі можна утримувати аліменти з доходів працівника;
• у якому розмірі припустимо утримувати аліменти;
• як утримуються аліменти із працівника-сумісника;
• дії підприємства при звільненні працівника-аліментника;
• що робити, якщо постанову держвиконавця отримано стосовно боржника, який не є працівником підприємства.

Коли підприємство зобов'язане утримувати аліменти із зарплати працівника

Коли йдеться про аліменти, то найчастіше виникає асоціація з недбайливим батьком, який ухиляється від виконання своїх обов'язків з утримання дітей. Проте законодавство передбачає стягнення аліментів не тільки з батьків, але й з матерів, які не бажають утримувати своє потомство, із дорослих дітей, які відмовляються допомагати непрацездатним батькам, із чоловіків (дружин), які відмовляють у матеріальній допомозі своїй другій половині (ст. 75, 180, 202 Сімейного кодексу, далі – СК), яка терпить нужду.

Проблема ця немов би сімейна. Але її далеко не завжди вдається вирішити у сімейному колі. Наприклад, обов'язок сплачувати аліменти може бути покладений на працівника підприємства судовим рішенням, яке виконується у примусовому порядку. У цьому випадку бухгалтер підприємства зіткнеться з необхідністю утримувати аліменти із зарплати або інших доходів такого працівника. Законодавча підстава для цього – ч. 1 ст. 68 Закону від 21.04.99 р. № 606-XIV (далі – Закон № 606), у якій викладено порядок виконання рішень про стягнення періодичних платежів, якими і є аліменти.

Як це відбувається? Припустимо, боржник не бажає добровільно виконувати судове рішення. Тоді до справи підключається державна виконавча служба (ДВС). Ця служба здійснює примусове виконання судових рішень, що набули законної чинності, на підставі виконавчих документів. Одним із таких документів є виконавчий лист (ч. 1, пп. 1 п. 2 ст. 17 Закону № 606).