Резерв відпусток: формування та використання згідно з П(С)БО

Спецтема «Відпустки: оформлення та облік»

Створення забезпечення на оплату відпусток (далі – резерв відпусток) передбачене П(С)БО 11 і 26. На практиці в бухгалтерів виникає багато запитань про обов'язковість створення такого резерву, правильність його використання та обліку. Найбільше їх у платників податку на прибуток, які з 01.01.15 р. визначають об'єкт обкладення, ґрунтуючись на даних бухобліку. Розглянемо алгоритм формування резерву відпусток, а також порядок його відображення в обліку та звітності.

Отже, резерв відпусток, з облікової точки зору, – це забезпечення. У свою чергу, забезпечення – це зобов'язання з невизначеними на дату балансу сумою або часом погашення (п. 4 П(С)БО 11). У п. 14 П(С)БО 11 наведено три умови, при одночасному виконанні яких створюється забезпечення.

Перерахуємо ці умови й проаналізуємо, чи відповідає їм резерв відпусток:

• умова 1 – наявність зобов'язання, що виникло в результаті минулих подій. Ця умова виконується, оскільки згідно зі ст. 74, 83 КЗпП, ст. 2, 24 Закону № 504 роботодавець зобов'язаний надати й оплатити працівнику щорічну відпустку та/або виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку при звільненні та з інших підстав, передбачених ст. 24 Закону № 504. При цьому кількість днів щорічної відпустки (або днів, за які може бути виплачена компенсація) залежить від періоду, відпрацьованого працівником на підприємстві (з урахуванням раніше використаних ним щорічних відпусток);
• умова 2 – імовірність того, що погашення зобов'язання призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди. Ця умова виконується, адже виплата відпусткових – це відплив коштів. Однак точну дату виконання зобов'язань із виплати відпусткових (або компенсації за невикористану відпустку) заздалегідь визначити неможливо. Адже фактична дата відпустки може не збігтися з датою, зазначеною в графіку відпусток. Тим більше не можна точно знати дату, коли той або інший працівник вирішить звільнитися. Невідома й точна сума таких зобов'язань (незрозуміло, якою буде середня зарплата працівника на момент його відпустки або звільнення). Тому можна стверджувати, що зобов'язання з виплати відпусткових (або компенсації) носять імовірнісний характер;
• умова 3 – можливість розрахунковим шляхом оцінити суму зобов'язання в грошовому вираженні. Ця умова виконується: відома кількість працівників підприємства, тривалість установленої їм щорічної відпустки, рівень їх зарплати, тривалість роботи на підприємстві та інші параметри, необхідні для розрахунку (про сам розрахунок див. нижче).

Висновок: для резерву відпусток виконуються всі три умови, при яких створюється забезпечення. А значить, якщо в підприємства є наймані працівники, то воно формує резерв відпусток в обов’язковому (за рідкісним винятком – у добровільному) порядку.