Недотримання мінімальних держгарантій в оплаті праці – штраф незалежно від виконання розпорядження: судова практика
Сторони спору
Позивач – приватне підприємство (далі – ПП), відповідач – Головне управління Держпраці (далі – орган Держпраці).
Обставини справи
У березні 2017 року відповідачем була проведена перевірка на предмет дотримання позивачем законодавства з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр. За результатами перевірки був складений акт про виявлені порушення. На підставі акта було винесене розпорядження про усунення виявлених порушень, а також постанову про накладення штрафу в розмірі 416 000 грн. на підставі абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП (за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці). Зокрема, орган Держпраці оштрафував ПП за такі порушення, як залучення співробітників до роботи у вихідний день без оформлення наказу; ненадання іншого дня відпочинку або компенсації у грошовій формі в подвійному розмірі за роботу у вихідний день; невиплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні; недотримання строку проведення атестації робочих місць; відсутність доплат за шкідливі умови праці. ПП оскаржило це рішення в судовому порядку. Коли суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачеві у скасуванні постанови про накладення штрафу, він подав касаційну скаргу до ВСУ.
Позиції сторін
Позивач. Орган Держпраці не мав права накладати штраф на ПП. Згідно з п. 11 ст. 7 Закону від 05.04.07 р. № 877-V (далі – Закон № 877) у разі виконання в повному обсязі та в установлений строк розпорядження фінансові санкції не накладаються. Атестація робочих місць була проведена без порушення строків, оскільки вона діє протягом 5 років до і 5 років після неї. У частині доплат за шкідливі умови праці та надання додаткових щорічних відпусток порушення законодавства не було.
Відповідач. Вимоги п. 11 ст. 7 Закону № 877 не поширюються на перевірки з питань дотримання законодавства про працю і зайнятість населення. Орган Держпраці мав право відразу винести постанову про накладення штрафу за порушення позивачем абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП, навіть незважаючи на виконання позивачем розпорядження у встановлений строк.
На чиєму боці суд
Суд залишив чинним рішення апеляційного суду, згідно з яким постанова про накладення штрафу органом Держпраці винесена правомірно.
Аргументи суду
1. При перевірках дотримання законодавства про працю і зайнятість населення обов'язково мають дотримуватися вимоги ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6–8, абзацу другого ч. 10, ч. 13, 14 ст. 4, ч. 1–4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1–4, 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 Закону № 877. Інші норми Закону № 877, у т. ч. і п. 11 ст. 7, не поширюються на відносини, що виникають у ході зазначених заходів. Тобто виконання розпорядження у встановлений строк не звільняє від відповідальності за порушення вимог ст. 265 КЗпП.
2. Порядок атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442. Згідно з п. 4 цього Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Таким чином, результати атестації використовуються протягом 5 років після затвердження її результатів.
3. Продовження строків дії результатів атестації робочих місць за умовами праці на триваліший строк чинним законодавством не передбачене. Тобто твердження позивача про те, що дія результатів атестації триває протягом 5 років до і 5 років після її проведення, не відповідає дійсності.
4. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам після проведення перевірки не скасовує факт порушення позивачем ст. 83 КЗпП.
Висновок
Фінансові санкції за ст. 265 КЗпП застосовуються за результатами перевірки органу Держпраці навіть у тому випадку, якщо роботодавець виконав у повному обсязі та в установлений строк розпорядження Держпраці.
Постанова ВСУ від 25.04.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 73700405
Коментарі до матеріалу