Неповний робочий час: доплата до мінімалки і «мінзарплатне» донарахування ЄСВ

Все більше роботодавців вважають за краще неповний робочий час, ніж скорочення штату. Зрозуміло чому, адже скорочення - дуже дорога і складна процедура. Чого не можна сказати про режим неповного робочого часу. Він не передбачає особливих витрат, але для його введення потрібно дотримуватися встановленого законом порядок. Як режим неповного робочого часу впливає на доплату до мінімалки і «мінзарплатное» донарахування ЄСВ. Детальніше - в запропонованому матеріалі.

Незважаючи на назву ст.56 КЗпП, вітчизняне законодавство про працю не розкриває поняття «неповний робочий час». У ч.1 зазначеної статті тільки сказано, що за угодою між працівником і роботодавцем як при прийомі на роботу, так і згодом може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Тому звернемося до положень Конвенції про роботу на умовах неповного робочого часу від 24.06.94 р № 175. Отже, неповним робочим часом слід вважати робочий час, тривалість якого менше нормальної тривалості робочого часу. Тим часом відзначимо, що дана Конвенція так і не була ратифікована Україною.

Приклад 1

Режим робочого часу працівника - 40 годин на тиждень. Режимом неповного робочого часу для нього буде такий режим, при якому тривалість робочого тижня буде менше 40 годин на тиждень (39 год, 20 год, тощо).

Фактично режими праці, що встановлюються при роботі з неповним робочим часом, можуть передбачати (див. п.2 листа Мінпраці від 29.03.07 р № 713/19/71-07):

• скорочення тривалості щоденної роботи на певну кількість робочих годин в усі дні робочого тижня;
• скорочення кількості робочих днів в тиждень при збереженні нормальної тривалості щоденної роботи;
• скорочення тривалості щоденної роботи на певну кількість робочих годин при одночасному скороченні кількості робочих днів в тиждень.