Як розрахувати ЄСВ для внутрішнього та зовнішнього сумісника?

Оподаткування господарських операцій: практичні ситуації

Сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час (п. 1 Положення, затвердженого спільним наказом Мініпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. № 43). Сумісництво буває:

• зовнішнє – коли сумісник має основне місце роботи в одного роботодавця (у нього зберігається його трудова книжка), а з іншим він уклав трудовий договір тільки про роботу за сумісництвом;
• внутрішнє – коли працівник, що має основне місце роботи, уклав із цим же роботодавцем трудовий договір про роботу на іншій посаді (в іншому відділі і т. д.), яку він буде виконувати у вільний від основної роботи час.

Сумісники отримують зарплату за фактично виконану роботу (ст. 102¹ КЗпП, ст. 19 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, далі - Закон № 108). При цьому для них на підприємстві можуть бути передбачені такі форми оплати праці:

• відрядна (відрядний наряд);
• почасова (на підставі табеля обліку робочого часу).

Мінімальна заробітна плата (далі – МЗП) – це гарантований державою мінімум, який повинен виплачуватися при виконанні працівником місячної норми праці (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону № 108). Згідно зі ст. 8 Закону № 2464 якщо база нарахування ЄСВ не перевищує МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується виходячи із МЗП (ст. 8 Закону № 2464).