Операції на картках фізосіб будуть під податковим контролем?

Суть проблеми. Зараз багато хто стурбований новиною про те, що банки та податкові органи контролюватимуть рух грошей на карткових рахунках фізосіб. А виною тому – одна з останніх змін, унесених до Податкового кодексу (далі – ПК), а також лист НБУ на цю тему.

Про що стаття? Ми розповімо, що саме змінилося у законодавстві стосовно права податкових органів здійснювати контроль за безготівковими розрахунками фізичних осіб та у чому полягає одне з роз’яснень НБУ на цю тему, а також у яких випадках органи ДПС можуть отримати доступ до інформації про банківські картки фізосіб.

Що змінилося у законодавстві?

Приводом для занепокоєння серед фізосіб – власників банківських карток стало прийняття Верховною Радою двох законодавчих актів, а саме:

• Закону від 12.01.2023 № 2888-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» (далі – Закон
• № 2888). Цей закон набув чинності 01.04.2023;
• Закону від 20.03.2023 № 2970-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» (далі – Закон № 2970). Цей закон набув чинності 28.04.2023.

З якою метою було прийнято ці два закони?

Основна мета прийняття Закону № 2888 – приведення норм ПК та інших законодавчих актів у відповідність із Законом від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (набув чинності з 01.08.2022, далі - Закон № 1591). Зміни стосувалися, зокрема:

• порядку відкриття та закриття банківських рахунків, а також електронних гаманців;
• порядку отримання податковими органами інформації від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг та емітентів електронних грошей про наявність та рух коштів на рахунках та електронних гаманцях.

А Закон № 2970 прийнято з метою запровадити в Україні міжнародний стандарт звітності CRS, спрямований на обмін інформацією щодо фінансових рахунків між іноземними юрисдикціями. Зокрема, є нововведення щодо запитів про надання інформації з боку податкових органів (відповідні зміни внесено до ст. 73 ПК).

Що роз’яснює НБУ?

Спочатку НБУ розіслав банкам лист № 25-0005/38228, у якому було зазначено таке.

Щопонеділка до 16:00 банки мають передавати до НБУ інформацію про безготівкові платежі своїх клієнтів в Інтернеті за попередній тиждень – із зазначенням імені клієнта чи найменування підприємства. Інформація має надаватися за такими видами операцій:

• P2P-перекази (переказ коштів між фізособами);
• поповнення/зняття готівки з карткових рахунків у касах або банкоматах;
• оплати в Інтернеті;
• перекази коштів з картки на розрахунковий рахунок компанії або виплати на картки клієнтів з рахунка компанії.

Погодьтеся, ці роз’яснення навряд чи могли сподобатися фізособам – власникам банківських карток.

Лист викликав такий ажіотаж, що НБУ довелося прокоментувати його зміст.

У цьому коментарі НБУ роз’яснює, що у листі № 25-0005/38228, який викликав резонанс у ЗМІ, не йдеться про фізичних осіб. Запитувана інформація передбачає збір персональних даних фізосіб. З метою посилення нагляду Нацбанк із грудня 2022 року на періодичній основі отримує від банків-еквайрів узагальнену інформацію виключно щодо суб’єктів господарської діяльності, надавачів платіжних послуг – юридичних осіб, які користуються послугами банків з електронної комерції.

Також НБУ направив банкам лист-нагадування № 25-0005/38228 з метою звернути увагу на необхідність своєчасного та коректного надання інформації згідно з вимогами, наведеними у попередніх листах. Зазначену інформацію НБУ використовує виключно з наглядовою метою – для посилення контролю за дотриманням банками вимог законодавства України.

Яку інформацію про рахунки фізосіб мають право отримувати податкові органи?

У питаннях отримання податковими органами інформації від банків слід керуватися насамперед ст. 73 ПК. Тут є загальні правила спрямування податкових запитів органами ДПС (підстави, строки для відповіді, вимоги до оформлення запиту). Однак для запитів, що надсилаються податківцями Нацбанку, банкам та іншим фінансовим установам, діють особливі правила, оскільки запитувана інформація є банківською таємницею.

Так, згідно з пп. 73.3.4 ПК, за запитом контролюючого органу інформація надається НБУ, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими постачальниками платіжних послуг, емітентами електронних грошей безплатно у порядку та обсягах, установлених Законами № 1591-IX та від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

У ст. 60 Закону № 2121 наведено перелік відомостей, що є банківською таємницею. Зокрема, до банківської таємниці належить інформація:

• про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у НБУ;
• операції, здійснені на користь або за дорученням клієнта, а також про здійснені ним правочини;
• фінансово-економічний стан клієнта.

Як бачимо, це саме та інформація, можливість запиту якої викликала занепокоєння фізосіб, що й стало темою для нашої статті.

А в яких випадках банки мають право розкрити банківську таємницю?

У ст. 62 Закону № 2121 наведено перелік випадків, коли банки повинні розкрити банківську таємницю. Зокрема, банки мають це зробити:

• за запитом або за письмовою згодою відповідної юридичної або фізичної особи (тобто власник банківського рахунка має дати письмову згоду на розкриття такої інформації);
• за рішенням суду.

У яких випадках банківська таємниця може бути розкрита на запит податкового органу?

У ст. 62 Закону № 2121 зазначено, що інформація, яка є банківською таємницею, може бути надана Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (це ДПС України, далі – ДПСУ).

Так, за запитом ДПСУ надається інформація:

• про наявність банківських рахунків/електронних гаманців;
• дотримання резидентами встановлених НБУ граничних строків розрахунків під час експорту та імпорту товарів;
• операції за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на певну дату або за певний період часу (зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунка контрагента);
• відповідно до ст. 44¹ ПК;
• у випадках, установлених пп. 6–8 пп. 73.3.1 ПК;

Крім того, «таємну» інформацію банки зобов’язані надати ДПСУ у випадках та обсязі, визначених:

• Угодою між Урядом України та Урядом США для покращення виконання податкових правил та застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється НБУ;
• ст. 39³ ПК.

А ст. 62² Закону № 2121 урегульовано порядок розкриття банківської таємниці Нацбанком України.

Так, інформація про юридичних та фізичних осіб, яка становить банківську таємницю, розкривається НБУ в установленому ним порядку:

• за запитом відповідної фізособи;
• запитом відповідної юрособи стосовно інформації про таку особу, яка міститься у документах, переданих НБУ на зберігання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ст. 52¹ Закону від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
• рішенням суду.

Також у ст. 62² Закону № 2121 названі держоргани, які мають право запитувати в НБУ інформацію, яка є банківською таємницею, але податкових органів у цьому переліку немає.

Звідси можна зробити висновок, що отримати доступ до інформації про рахунки простих українських громадян та операції на цих рахунках для податкових органів – справа не така вже й проста. І навряд чи такі рахунки та операції стануть предметом запиту ДПСУ, якщо суми операцій не підпадають під фінмоніторинг згідно із Законом від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також під вимоги внутрішніх документів банків щодо моніторингу операцій клієнтів.