Як скласти ЦПД, щоб його не визнали трудовим договором: роз’яснює суд

Сторони спору

Позивач – приватне акціонерне товариство (далі – ПрАТ); відповідач – управління Держпраці.

Обставини справи

За результатами інспекційних відвідувань ПрАТ був складений акт. Інспектор дійшов висновку, що відносини ПрАТ із фізособами, з якими укладено договори підряду, є трудовими, а не цивільно-правовими. А допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю. Тому управлінням Держпраці була прийнята постанова про накладення штрафу на ПрАТ на підставі ст. 265 КЗпП. ПрАТ звернулося до суду з позовом про скасування цієї постанови. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, ПрАТ відмовлено в задоволенні позову. Тоді ПрАТ подало касацію.

Позиції сторін

Позивач наполягав на тому, що інспектор неправильно трактував взаємовідносини між ПрАТ і фізособами, оскільки за договором підряду фізособи як виконавці зобов’язалися на власний ризик виконувати роботу, а ПрАТ як замовник зобов’язався на підставі акта приймання виконаних робіт прийняти цю роботу і виплатити виконавцеві винагороду. Тобто підрядні роботи фізособи виконували саме в рамках цивільно-правового договору (далі – ЦПД).

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовував тим, що в ході інспекційних відвідувань установлено факти порушення позивачем вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП – фізосіб було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням.

На чиєму боці суд

Касаційну скаргу ПрАТ суд не задовольнив (Постанова Верховного Суду від 15.12.2021, ЄДРСР, реєстр. № 101923088).

Аргументи суду

1. Предметом трудового договору є робота працівника у процесі виробництва. Після виконання певного завдання трудова діяльність працівника не припиняється. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата зарплати за процес роботи (а не за його результат); підлягання внутрішньому трудовому розпорядку; виконання роботи згідно з ДК 003:2010 «Класифікатор професій»; обов’язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві тощо.
2. Головна відмінність трудового договору від ЦПД полягає в тому, що процес діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за ЦПД, на відміну від працівника, не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, сам організовує свою роботу і виконує її на свій ризик, не зараховується до штату підприємства, до його трудової книжки не вноситься запис про роботу на підприємстві, не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
3. Суд установив, що в цій справі зазначені в договорах підряду послуги не є видом послуг або робіт, а відповідають професіям (посадам), зазначеним у ДК 003:2010. У матеріалах справи є копії актів приймання-передачі робіт за укладеними договорами, у яких також не зазначено конкретний обсяг робіт, виконаних підрядниками.
4. Договори підряду, укладені ПрАТ, передбачають фіксовану вартість послуг без застереження щодо їх обсягу і суті, при цьому не містять відомостей про об’єкт, на якому ведуться будівельно-монтажні роботи, і не визначають порядок надання таких послуг.

Висновок

Для того щоб перевіряючі з Держпраці не визнали ЦПД трудовим договором, у договорі підряду і в актах приймання-передачі робіт слід зазначати:

• яке завдання поставлене виконавцеві (потрібно навести обсяг робіт у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню, а також застерегти якісні характеристики виконуваної роботи);
• який саме результат роботи має передати виконавець замовникові.