Позикові операції та фінмоніторинг

Розрахунки з контрагентами у разі нестачі грошей на рахунку: аналіз варіантів

Залучення коштів для забезпечення господарської діяльності – поширена фінансова операція. Наразі банки приділяють таким операціям особливу увагу в рамках здійснення фінмоніторингу клієнтів. У цій статті розповімо, коли операція із залучення фінансової допомоги може підпасти під фінмоніторинг, чого побоюватися та як діяти в такому випадку суб’єктові господарювання.

Основна нормативна база у сфері фінмоніторингу

Основні вимоги до перевірок фінансових операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ), до яких у першу чергу відносяться банки, закріплені в Законі від 06.12.19 р. № 361-IX (далі - Законі № 361). Цей документ спрямований на протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або поширення зброї масового знищення (далі – протидія ВД/ФТ).

Для ефективного виконання своїх обов’язків НБУ розробив Положення, затверджене постановою від 19.05.20 р. № 65 (далі - Положення № 65), у якому встановлено загальні вимоги до виконання банками законодавства у сфері протидії ВД/ФТ.

Які операції підлягають фінмоніторингу?

Об’єктом фінансового моніторингу є не тільки підозрілі дії з активами, але й будь-яка інформація про такі дії або події та про їх учасників. Під активами розуміються кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права (ст. 1 Закону № 361).

В основу системи фінмоніторингу покладено ризик-орієнтований підхід (див. нижче).

Банки зобов’язані, зокрема, повідомляти Держфінмоніторинг (п. 8 ч. 2 ст. 8, ст. 21 Закону № 361):

• про граничні фінансові операції. У загальному випадку граничними є фінансові операції, здійснені на суму 400 тис. грн і більше. Береться сума в гривнях або еквівалент цієї суми в інвалюті, банківських металах, інших активах;
• підозрілі операції або спроби їх проведення незалежно від суми. Фінансові операції або спроба їх проведення вважаються підозрілими, якщо СПФМ підозрює або має достатні підстави підозрювати, що ці операції (спроба) є результатом злочинної діяльності або стосуються ВД/ФТ.

Граничні фінансові операції підлягають фінмоніторингу за наявності хоча б однієї з ознак, названих у ч. 1 ст. 20 Закону № 361, а саме:

• зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фіноперацій у випадку, якщо хоча б один з учасників операції має відповідну реєстрацію, місце проживання або місцезнаходження в державі (юрисдикції), яка не виконує або неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з ВД/ФТ (у т. ч. дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або якщо один з учасників фіноперації має рахунок у банку, який зареєстрований у зазначеній державі (юрисдикції). Нагадаємо, перелік таких держав (територій) формується Держфінмоніторингом і затверджується Мінфіном (п. 1 постанови КМУ від 17.07.15 р. № 510). На сьогодні до неблагонадійних держав відносяться тільки Іран і КНДР (Перелік, затверджений наказом Держфінмоніторингу від 01.10.12 р. № 139);
• фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущими особами;
• фінансові операції з готівковими коштами (внесення, переказ, отримання).

Отже, якщо позику отримано на суму від 400 тис. грн, банк зобов’язаний перевірити таку фіноперацію. І навіть якщо сума позики менша, банк усе одно має право перевірити операцію, якщо в нього з’явилися сумніви в її чистоті. У цьому й полягає ризик-орієнтований підхід.

Крім банків, до СПФМ віднесені: оператори поштового зв’язку, інші установи, що виконують фінансові операції з переказу коштів (поштові перекази), а також платіжні організації, учасники та члени платіжних систем (ч. 2 ст. 6 Закону № 361). У рамках наявних повноважень вони зобов’язані контролювати своїх клієнтів. Пам’ятайте про це, якщо плануєте отримати позику, скориставшись послугами таких осіб.

Класифікація ризиків

Критерії ризику, установлені Законом № 361 і Положенням № 65, класифікуються:

• за типом клієнта;
• географічним положенням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він передає (отримує) активи;
• видом товарів і послуг, які клієнт отримує від СПФМ. Крім того, оцінюється ризик отримання товарів/послуг, вартість яких складно або неможливо визначити, зокрема об’єктів інтелектуальної власності, послуг, що не мають постійної ринкової вартості, консалтингових, юридичних, аудиторських послуг;
• способом надання (отримання) послуг;
• каналом надання (отримання) послуги (продукту).

Назвемо характерні критерії ризику в контексті контролю над позиковими операціями клієнтів:

• за типом клієнта: новостворені підприємства (до шести місяців діяльності), а також підприємства, що ведуть госпдіяльність, для якої характерний високий рівень готівкового обороту;
• за типом послуги: до уваги беруться великі правочини з готівкою, великою кількістю учасників, не характерні для діяльності клієнта, з використанням каналу надання послуги, який обмежує можливості банку контролювати процес та оперативно приймати рішення.

Крім того, критерії ризику можуть бути обумовлені особливостями організаційно-правової форми клієнта, складною структурою власності або поведінкою клієнта, який, наприклад, приховує від банку деталі своєї ділової діяльності.

Також банк відстежує, чи не отримує суб’єкт господарювання позику від так званої компанії-оболонки, що, швидше за все, свідчить про легалізацію через операцію позики незаконно отриманих грошей (гроші вводяться в законний оборот із тіньового бізнесу).

Ознаками компанії-оболонки може бути все, що вибивається зі стандартних умов господарювання (наказ Мінфіну від 08.07.16 р. № 584). Такою «пустушкою» можуть виявитися юрособи, кінцевий бенефіціарний власник яких є одночасно директором і бухгалтером або учасником інших юросіб з аналогічною структурою управління. Підозрілою буде часта зміна засновників і керівництва, найменування юрособи, вік керівника (до 20 і понад 75 років), реєстрація юрособи за адресою масової реєстрації (за винятком бізнес-центрів).

Індикатори підозрілості фінансових операцій

Індикатори віднесення операції до підозрілої наведено в додатку 20 до Положення № 65, з яким рекомендуємо уважно ознайомитися, щоб розуміти напрям зусиль регулятора. Також урахуйте, що банки мають право, опираючись на даний перелік, установлювати власні індикатори, виходячи зі свого досвіду та сучасних тенденцій ведення бізнесу. Завдання банків – за допомогою індикаторів виявити та нейтралізувати «токсичні» операції клієнтів.

До індикаторів, які можуть бути «підв’язані» до фінансових операцій з отримання позик, можна віднести, наприклад, ведення діяльності через безліч рахунків або платіжних карток (незрозуміло, з якою метою).

Якщо фіндопомога отримана і в банку не виникло запитань на цьому етапі, а потім була оперативно переведена з рахунка юрособи на особові рахунки працівників або пов’язаних із ними осіб (крім переказів, пов’язаних із виплатою зарплати, соціальних виплат та інших обов’язкових платежів), то запитання можуть виникнути вже за цими операціями. Таким чином, під фінмоніторинг підпаде весь ланцюжок операцій.

Дії банку при виявленні «токсичної» фіноперації

Банк або інший СПФМ, через який була отримана (надана) позика, зобов’язані проводити перевірки в порядку, установленому ст. 11–13 Закону № 361, застосовувати посилені заходи для належної перевірки клієнта (далі – НПК), а також спрощені заходи НПК (якщо ситуація дозволяє).

Порядок проведення банками НПК визначено в додатках 1–3, 5, 6, 10, 11 до Положення № 65. Під НПК розуміється ідентифікація, верифікація клієнтів, установлення їх кінцевих бенефіціарних власників, виявлення характеру та мети теперішніх (майбутніх) ділових відносин або окремих фіноперацій, постійний моніторинг ділової активності клієнтів, забезпечення актуальності документів, даних та інформації про клієнта та ін. (ч. 2 ст. 8 Закону № 361).

Залежно від рівня ризику фінансової операції НПК проводиться також у випадку здійснення декількох фіноперацій, які можуть бути пов’язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує 400 тис. грн. Даний захід спрямований на запобігання навмисному дробленню операцій, щоб уникнути процедури фінмоніторингу.

У ході перевірочних заходів фінансова операція може бути як мінімум зупинена, а банк вимагатиме від клієнта додаткових документів за правочином та пояснень. При найгіршому результаті справи ця операція скасовується, а відносини із клієнтом розриваються.

Зазначимо, що може не сподобатися банку:

• клієнт затягує з поданням документів;
• наданий договір носить заплутаний або незвичайний характер, не має змісту або очевидної законної цілі;
• у договорі відсутній розділ про відповідальність сторін за порушення договірних умов (у вигляді штрафу, пені);
• рахунок підприємства поповнюється (фіндопомога вноситься на рахунок) тією особою, рівень доходу або сфера діяльності якої не дозволяє здійснити операцію на таку суму;
• неустойка, штраф за договором сплачується в неадекватній сумі (наприклад, більше 10 % ціни договору).

Можливо, на думку банку, підприємство, від якого ви плануєте отримати позику, – ризиковий клієнт, хоча ви й не знаєте про це. Тоді не дивуйтеся, що ваше підприємство як контрагент ризикового клієнта підпадає під посилену НПК (п. 10 Положення № 65). Така перевірка, зокрема, передбачає (додаток 6 до Порядку № 65):

• отримання детальної інформації про осіб, які впливають на юрособу, маючи частку в її статутному капіталі менше 25 %;
• з’ясування джерел стану (багатства) та/або коштів, пов’язаних із фінансовими операціями, у клієнта/кінцевого бенефіціарного власника клієнта;
• установлення певних обмежень (лімітів) на використання клієнтом банківської послуги/продукту (зокрема, за обсягами діяльності, сумою фіноперацій, контрагентами, державами/юрисдикціями);
• візит працівника банку до клієнта за адресою його місцезнаходження з метою з’ясувати, чи відповідає інформація про діяльність клієнта, надана банку, реальній ситуації.

Висновки

Банки та інші СПФМ зобов’язані контролювати фінансові операції клієнтів у рамках протидії відмиванню грошей, отриманих злочинним шляхом. Перед плануванням великої або незвичайної фінансової операції рекомендуємо порадитися зі співробітниками обслуговуючого банку як із партнерами, адже в цій ситуації обидві сторони зацікавлені в тому, щоб операція була здійснена без сучка та задирочки в чіткій відповідності з діючим законодавством.