Повернення товарів: особливості в інтернет-торгівлі

Будь-який інтернет-магазин стикається із проблемою повернення товарів. Отримуючи вимогу про повернення від покупця, слід зрозуміти, наскільки вона є правомірною. Адже інтернет-торгівля – це дистанційний спосіб продажу, що має свої особливості. Розглянемо, на що звернути увагу інтернет-магазинам у разі повернення покупцями товарів, а також які податково-бухгалтерські наслідки воно спричиняє.

Порядок повернення товару покупцеві

Абзац третій ч. 11 ст. 11 Закону від 03.09.15 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) вимагає, щоб підтвердження здійснення електронного правочину містило умови та порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги. Тобто на перший погляд створюється враження, що конкретної процедури повернення товарів зазначений Закон не передбачає, тому така процедура встановлюється за погодженням сторін.

Водночас за нормами ч. 4 ст. 13 Закону від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023) споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом 14 днів з моменту підтвердження інформації або з моменту отримання товару чи першого постачання товару. Якщо підтвердження інформації не потрібно, споживач може розірвати договір протягом 14 днів з моменту його укладення. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам ч. 3 зазначеної статті, то строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить 90 днів з моменту отримання такої інформації, або в разі продажу матеріальних речей – з моменту отримання товару чи першого постачання товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом 14 днів з моменту отримання виправленого підтвердження.

У разі якщо інше не передбачено договором, споживач згідно з ч. 5 ст. 13 Закону № 1023 не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

• надання послуги або постачання товару електронними засобами зв’язку за згодою споживача відбулося до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві було повідомлено в підтвердженні інформації;
• ціна товару або послуги залежить від котирувань на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;
• договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);
• споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп’ютерного забезпечення, які поставляються запечатаними;
• договір стосується доставки періодичних видань;
• договір стосується лотерей або інших азартних ігор.

Нагадаємо, що в додатку 3 до постанови КМУ від 19.03.94 р. № 172 затверджено Перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну (далі – Перелік № 172). Він складався ще під стару редакцію Закону № 1023. У чинній редакції цього Закону зазначений Перелік згадується лише в контексті підстав повернення товарів належної якості, визначених у ст. 9 (абзац четвертий ч. 1). Водночас у спеціальній ст. 13 Закону № 1023, присвяченій правам споживачів у разі укладення договору на відстані, обмеження щодо такого повернення не згадано (так само, як і в Правилах продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Мінекономіки від 19.04.07 р. № 103; далі – Правила № 103). Це створює колізію: застосовувати Перелік № 172 інтернет-магазинам чи ні?

На щастя, із цього приводу Мінекономрозвитку висловилося у своєму листі від 08.06.16 р. № 3631-04/17265-07: повернути чи обміняти непродовольчий товар належної якості на інший, аналогічний, можна, зокрема, якщо товар не входить до Переліку № 172. І, на думку профільного міністерства, зазначене поширюється також на випадки укладення договору на відстані.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 13 Закону № 1023 до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення ч. 5–9 ст. 12 цього Закону для договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями. У зазначених нормах ст. 12 Закону № 1023 є два моменти, на які слід було б звернути увагу читачеві.

По-перше, це питання відшкодування продавцем витрат, понесених споживачем у зв’язку з поверненням товарів. Таке повернення може відбуватися з двох причин: розірвання укладеного договору (ч. 5 ст. 12 Закону № 1023) або визнання договору недійсним у зв’язку з ненаданням документа (електронного документа), що підтверджує факт здійснення правочину (ч. 6 ст. 12 Закону № 1023). В обох випадках такі витрати зрештою лягають на продавця.

По-друге, важливо пам’ятати про строки повернення коштів за товар. У ч. 5 ст. 12 Закону № 1023 про такі строки в разі розірвання укладеного договору нічого не сказано. Такий строк (30 днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору) встановлено ч. 4 ст. 12. Однак про те, що ч. 4 застосовується до договорів, укладених на відстані, у ст. 13 Закону № 1023 не йдеться. Що стосується недійсного договору, то такі строки в ч. 6 ст. 12 Закону № 1023 установлено: 30 днів з моменту отримання повідомлення від споживача.

У абзаці четвертому ч. 5 ст. 12 Закону № 1023 згадується ще один строк, пов’язаний з розірванням договору, – максимальний строк зберігання споживачем товару, щодо якого продавець (виконавець) не вжив заходів для його повернення. Обов’язок споживача зберігати в себе товар припиняється після закінчення 60 днів після його отримання, а потім такий товар переходить у власність споживача без виникнення зобов’язання щодо оплати його вартості.

Договором може передбачатися, що товари або результати робіт (послуг), які були відправлені поштою (через службу доставки), у разі розірвання договору також мають бути повернені поштою (абзац другий ч. 5 ст. 12 Закону № 1023).

Отже, договір, укладений на відстані, може бути розірваний (чи визнаний недійсним) на підставі повідомлення споживача. Однак про форму такого повідомлення умовчується як у Законі № 1023, так і у Правилах № 103.

Зокрема, на сайті інтернет-магазину може бути розміщено бланк заяви споживача на повернення товару. Незважаючи на те що покупці інтернет-магазину, на відміну від звичайного роздробу, ідентифікуються, процедура повернення товару такому суб’єктові електронної торгівлі може зажадати від споживача вкласти у відправлення з товаром, що повертається, копії товарного або фіскального касового чека, деяких сторінок паспорта тощо.

За нормами ч. 7 ст. 12 Закону № 1023 для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати отриманий товар в незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування товару, яке сталося не з вини споживача, не позбавляє його права на розірвання договору. Так само споживача не позбавляє такого права зменшення вартості товару внаслідок відкриття упаковки, огляду або перевірки товару (за винятком товарів, які під час поверненні не можна розкривати).

У разі якщо продавець (виконавець) або третя особа надав споживачеві кредит на суму грошових коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору (ч. 8 ст. 12 Закону № 1023).

Якщо всупереч вимогам ст. 12 Закону № 1023 протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошових коштів за товар у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1 % вартості товару за кожен день затримки повернення коштів.

Повернення товару покупцеві – суб’єкту господарювання

На такого покупця не поширюється Закон № 1023. Проте він може повернути товар згідно з нормами Цивільного кодексу (далі – ЦК), якщо:

• товар є неякісним або має істотні недоліки (ст. 678);
• товар поставлено в меншій кількості (ст. 670), не того асортименту (ст. 672) або не тієї комплектності (ст. 684) і, до того ж, продавець не здійснив додаткового постачання для виправлення своїх помилок;
• виробник відкликав свій товар (ст. 681¹).

Зазначимо, що ч. 1 ст. 525 ЦК не допускає односторонньої відмови від зобов’язання. Однак це можливо, якщо сторони в договорі передбачили право покупця в разі настання певних обставин повернути якісний товар продавцеві. Інакше повернення товару оформлюється як зустрічне постачання за новим договором, а потім сторони роблять залік зустрічних однорідних вимог за договорами (що спричинить відповідні податкові наслідки).

Повернення коштів: способи

Якщо первинна оплата товару могла бути в готівковій або безготівковій формі, то з вибором форми повернення грошових коштів виникають певні труднощі.

Якщо товар забирався самовивезенням з пункту видачі й оплата здійснювалася готівкою, то видати таку готівку за зверненням покупця в разі повернення товару в магазин (в офіс, на склад) не становитиме особливих труднощів. Якщо ж покупець у пункті видачі розплачувався платіжною карткою, то в нього там само є вибір: повернути кошти за безготівковим розрахунком або готівку. Такої позиції, посилаючись на те, що Законом № 1023 не визначено способу повернення коштів за повернений товар, який було придбано з використанням платіжної картки, дотримується НБУ у своєму листі від 12.10.16 р. № 57-0002/84778.

Якщо доставка товару здійснювалася через кур’єра продавця, то можливо, щоб кур’єр так само прийшов за товаром, який повертається. Якщо покупець оплачував готівкою, то фактично кур’єр має повернути готівку в день повернення. Якщо оплата за такої доставки була платіжною карткою, то кошти повернуться на ту саму картку, з якої було оплачено замовлення. Якщо оплата була платіжним переказом або через програмно-технічні комплекси самообслуговування, то інтернет-магазин може повернути кошти поштовим переказом на адресу, зазначену під час оформлення повернення, або на платіжну картку.

Однак здебільшого інтернет-магазини не хочуть зайвий раз ризикувати з готівкою і намагаються повертати кошти на рахунок покупця, до якого відкрито платіжну картку. До того ж, умовами повернення товарів інтернет-магазину може бути передбачено, що товар, який первинно доставляється власним кур’єром, підлягає поверненню через службу доставки, відправленням через яку доведеться займатися покупцеві, або ж покупцеві для повернення товару особисто доведеться звернутися в магазин (в офіс, на склад) продавця.

Аналогічно буде і з поверненням товару, який первинно доставлявся через службу доставки (поштову службу). Нагадаємо, що не кожна з них може приймати від покупця готівку для її переказу інтернет-магазину. Проте навіть якщо покупець розплатився з такою службою готівкою, інтернет-магазину буде простіше перерахувати безготівкою кошти безпосередньо покупцеві, ніж повертати готівку службі доставки, щоб та переказала її покупцеві.

Повернення коштів готівкою

Видача готівкових коштів за повернений товар потрапляє під визначення розрахункової операції. Це пряма норма ст. 2 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Водночас реєстрація видачі коштів у разі повернення товару може бути проведена двома способами (п. 7 розд. ІІІ Порядку реєстрації і застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Мінфіну від 14.06.16 р. № 547; далі – Порядок № 547) :

• якщо РРО має функцію окремого накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків, то розрахункова операція оформлюється роздрукуванням фіскального касового чека видачі грошових коштів за формою № ФКЧ-2 (додаток 2 до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.16 р. № 13);
• якщо РРО вищезгаданої функції не має, то розрахункова операція оформлюється як «службова видача».

Крім того, якщо вартість товару, що повертається, перевищує 100 грн, матеріально відповідальна особа інтернет-магазину або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, має скласти акт про видачу коштів. В акті згідно з абзацом першим п. 8 розд. ІІІ Порядку № 547 слід зазначити:

• дані документа, що засвідчує особу покупця, який повертає товар;
• відомості про товар;
• суму виданих коштів;
• номер і дату розрахункового документа, що підтверджує купівлю товару.

Законодавство не вимагає від продавця додавати до такого акта оригінал виданого під час купівлі фіскального чека або іншої документації. Водночас продавець для внутрішнього обліку може зробити копію цього касового чека. Право продавця вимагати від покупця передання оригіналу фіскального документа для повернення товару чи послуги законодавством про РРО і захист прав споживачів не передбачено.

Повернення коштів у безготівковій формі

Статтею 2 Закону № 265 також передбачено, що під визначення розрахункової операції підпадає застосування банківської платіжної картки в разі повернення товару. Отже, така операція також оформлюється роздрукуванням чека за формою № ФКЧ-2 і складанням акта про видачу коштів, про які йшлося в попередньому розділі цієї статті.

Звісно, усе це без проблем можна оформити в разі безпосереднього перебування покупця, який повертає товар, на території магазину. Тобто за, так би мовити, фізичного контакту продавця і покупця та фізичного проведення банківської платіжної картки через термінал. А як же бути в разі, якщо продавець повертає кошти за товар на картковий рахунок покупця без фізичного контакту з ним і його карткою?

В ІПК ДФС від 16.08.19 р. № 3855/6/99-99-14-05-01-15/ІПК розглядалася така ситуація: громадянин через Інтернет замовив і оплатив квиток на перевезення річковим транспортом у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок (чи вніс кошти в банк для подальшого їх перерахування на поточний рахунок). Тобто купівля квитка здійснювалася без використання банківських платіжних карт. Надалі покупець відмовився від нього, і ДФС доходить висновку, що повернення коштів здійснюється без застосування РРО з розрахункового рахунку підприємства на рахунок споживача, який вказується покупцем.

Зазначимо, що тут зовсім не важливо, як отримувався товар. Якщо покупець у заяві на повернення зазначив реквізити свого рахунку, то переказ грошей на цей рахунок – класична безготівкова банківська операція, яка, звісно, не вимагає застосування РРО (абзац перший п. 2 ст. 9 Закону № 265).

Навіть якщо покупець і не зазначив у заяві реквізити свого рахунку (через те що цей рахунок було використано під час оплати товару), хвилюватися щодо застосування РРО не варто. З цього приводу в ІПК ДПС від 14.04.20 р. № 1513/6/99-00-05-04-01-06/ІПК зазначено таке: повернення коштів здійснюється підприємством без використання РРО з розрахункового рахунку на картковий рахунок споживача, який був використаний під час оплати товару, якщо розрахунок за товар було здійснено через мережу Інтернет з використанням платіжної банківської карти і споживач відмовився від товару, а місце здійснення розрахунків визначити неможливо, оскільки, зокрема, доставку було здійснено через відділення пошти.

І дійсно, місцем проведення розрахунків згідно зі ст. 2 Закону № 265 є, зокрема, місце отримання покупцем товарів, заздалегідь оплачених із застосуванням платіжних карток. Тобто в разі купівлі товару з використанням банківської платіжної картки місце проведення розрахунків ще визначити можливо, а ось у разі повернення грошей на картковий рахунок покупця без фізичного контакту з його карткою – ні.

Оскільки немає місця проведення розрахунків, РРО, звісно, не застосовується. А якщо не застосовується РРО, то й не складається акт про видачу коштів.

Податково-бухгалтерські наслідки

Як передбачено п. 7 П(С)БО 15 «Дохід», дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування, зокрема, повернення раніше проданих товарів. Тому в разі повернення товарів відображений раніше дохід від реалізації не коригують. Для обліку повернення товарів у продавця Інструкцією № 291 передбачено субрахунок 704 «Вирахування з доходу».

У разі повернення товарів покупцем – платником ПДВ продавець згідно з пп. «а» пп. 192.1.1 Податкового кодексу (далі – ПК) повинен зменшити (відкоригувати) податкові зобов’язання з ПДВ на дату повернення. Підставою для ПДВ-коригування є розрахунок коригування до податкової накладної, зареєстрований в ЄРПН. Такий розрахунок складається постачальником (особою, яка склала податкову накладну, що підлягає коригуванню). А ось реєструвати в ЕРПН розрахунок коригування, складений на повернення товарів, повинен покупець.

Якщо товар повертає покупець – неплатник ПДВ, то постачальник, коригуючи свої податкові зобов’язання, керується п. 192.2 ПК. Зменшувати свої зобов’язання під час взаємовідносин з неплатником ПДВ дозволяється лише в разі повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням одержувачеві повної грошової компенсації їх вартості. Розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на неплатника ПДВ, складається й реєструється в ЄРПН, звісно, постачальником.

Водночас, як зазначено в категорії 101.15 «ЗІР», у разі повернення покупцем (який не є платником ПДВ) товару, що був реалізований йому та відображений постачальником у податковій накладній, складеній за щоденними підсумками операцій, сума податкових зобов’язань постачальника підлягає відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до такої податкової накладної (за умови надання покупцеві повної грошової компенсації вартості поверненого товару).

Приклад

Інтернет-магазин реалізував зі складу товар покупцеві на суму 3 600 грн, у т.ч. ПДВ – 600 грн. Собівартість реалізованого товару – 2 100 грн. Згодом покупець повернув цей товар (було оприбутковано на склад інтернет-магазину), а інтернет-магазин йому – гроші на рахунок.

У бухобліку операції з повернення товару буде відображено таким чином:

грн

Висновок

В інтернет-торгівлі, як і в разі стаціонарної торгівлі, необхідно дотримуватися порядку повернення товару продавцеві та грошових коштів покупцеві. Слід пам’ятати, що спосіб повернення коштів залежить від того, в якій формі здійснювалася оплата товару, а видача готівкових коштів за повернений товар підпадає під визначення розрахункової операції. Але РРО при цьому застосовується тільки в разі наявності місця проведення розрахунків.