Акценти цієї статті:

• як визначити місце постачання послуг транспортного експедирування (далі – ТЕ);
• які особливості оформлення податкової накладної (далі – ПН) експедитором;
• що робити, коли замовникові передаються послуги, придбані експедитором без ПДВ;
• що робити, коли на момент отримання передоплати від замовника ПДВ-статус перевізника невідомий.

Почнемо з дійових осіб. Згідно зі ст. 1 Закону від 06.07.12 р. № 1955-IV (далі – Закон № 1955):

• експедитор (транспортний експедитор) – це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта і за його рахунок надає або організовує надання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
• учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти (замовники), перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового і морського транспорту, митні брокери та інші особи, які виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно з визначеннями, наведеними в Законі № 1955, а також в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС від 06.06.12 р. № 610 (далі – УПК № 610):

• транспортно-експедиторські послуги надаються клієнтові при експорті з України, імпорті в Україні, транзиті територією України або інших держав, внутрішніх перевезеннях територією України;
• платою експедиторові вважаються кошти, сплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору ТЕ. Причому до плати експедиторові не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на сплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору ТЕ.