Штраф або пеню стягнути з такого контрагента, швидше за все, не вийде, тому що договором це не передбачено . Але є інші механізми впливу на недбайливих боржників. Розповімо про них докладніше.
Пеня та штраф за договором – це різновиди неустойки (ст. 549 ЦК). А неустойка – один зі способів забезпечення виконання договірних зобов’язань (ст. 546 ЦК).
Виходячи з вимог ст. 547 ЦК неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі. Тому, якщо в договорі про неустойку нічого не сказано, значить, сторони не домовлялися про її стягнення у випадку порушення договірних зобов’язань.
Важливий нюанс! У деяких випадках неустойка може бути передбачена законом. І тоді стягнути її можна на підставі цієї норми закону, навіть якщо в договорі нічого не прописано. Наприклад, така неустойка передбачена ст. 231 ЦК для господарських зобов’язань, у яких хоча б одна зі сторін відноситься до держсектора економіки, або у випадках, коли порушення пов’язане з виконанням держконтракту або виконання фінансується за рахунок держбюджету або держкредиту. При цьому ч. 2 ст. 231 ГК установлює пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), за якими допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.
Якщо ж законом відносно вашого зобов’язання нічого не передбачено, то застосувати штраф або пеню до контрагента не вийде. Водночас якщо йдеться про порушення сплати грошового зобов’язання (як у нашій ситуації), то можна скористатися нормами ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції (так звані інфляційні), а також 3 % річних від простроченої суми. Ці суми не можна назвати ні штрафом, не пенею, проте це певне покарання для боржника, який порушив грошове зобов’язання (тобто, який несвоєчасно розрахувався).
Як розрахувати 3 % річних і суму інфляційних, покажемо на прикладі.