Фінансова оренда основних засобів

У цій консультації йтиметься про особливості бухгалтерського та податкового обліку операцій із приймання та передачі основних засобів (далі – ОЗ) у фінансову оренду (фінлізинг), а також їх повернення з лізингу.

Особливості та сутність фінансової оренди визначені в низці нормативних документів, зокрема в Цивільному кодексі України (ст. 806-809), ГК (ст. 292), ПК, Законі № 723 і П(С)БО 14 «Оренда», які по-різному трактують поняття фінлізингу.

Згідно зі ст. 1 Закону № 723 фінлізинг – це вид цивільно-правових відносин, які виникають із договору, за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоотримувачем вимог і передати цю річ у користування лізингоотримувачу на визначений строк (не менше року) за встановлену плату (лізинговий платіж).

Відповідно до ПК оренда вважається фінансовою, якщо виконується одна з умов, зазначених у пп. «б» пп. 14.1.97 ПК. Наприклад, об'єкт фінлізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоотримувача за ціною, визначеною в такому договорі.

Згідно з П(С)БО 14 оренда вважається фінансовою, якщо виконується хоча б одна з восьми умов, наведених у п. 4 цього стандарту. При цьому перша умова говорить, що орендар набуває права власності на орендований актив у кінці строку оренди.

Зауважимо, що умови, передбачені в ПК і П(С)БО 14, різняться.