Трансфертне ціноутворення в 2019 році: нові правила та норми

Із 01.01.19 р. запрацювали зміни до норм Податкового кодексу (далі – ПК) з трансфертного ціноутворення (далі – ТЦУ), унесені Законом від 23.11.18 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628).

Зазначені зміни стали, по-перше, продовженням впровадження світової практики та черговим узагальненням практики контролю за ТЦУ в Україні за попередні роки. А по-друге – реалізацією окремих зобов’язань, взятих Україною щодо імплементації Плану BEPS (протидія розмиванню податкової бази та виведенню прибутків), який є світовим трендом та дієвим інструментом контролю за ТЦУ. Cаме це дозволяє вважати суттєвими всі внесені зміни та доповнення.

Отже, розпочнемо із головного.

Економічна сутність

Для цілей ТЦУ закріплено принцип превалювання сутності над формою. Так, відповідно до нового абзацу двадцять четвертого пп. 39.2.2.4 та нового пп. 39.2.2.10 ПК комерційні та/або фінансові характеристики контрольованих операцій (далі – КО) для цілей ТЦУ визначаються згідно з фактичними діями сторін операцій та фактичними умовами їх проведення. Також згідно з пп. 39.2.2.11 ПК, якщо КО фактично здійснена, але документально не оформлена (не підтверджена), для цілей ТЦУ вона має розглядатися виходячи із фактичної поведінки сторін операції та фактичних умов її проведення.

Наявність зазначених норм дозволить податковим органам здійснювати перекваліфікацію проведених операцій за їхньою економічною сутністю. А платників податків це спонукатиме відображати фінансовий результат саме за фактично проведеними фінансово-господарськими операціями та більш уважно і відповідально ставитись до формування документального їх підтвердження.

Наприклад, до таких випадків можна віднести реалізацію українським підприємством продукції на експорт за допомогою іноземного трейдера, який насправді не виконує істотних функцій, але отримує від таких операцій значний прибуток, що фактично має належати українському підприємству. Або отримання кредитів українськими підприємствами від нерезидента-акціонера. Така операція за своєю сутністю може бути визнана інвестицією в капітал та відповідно мати податкові наслідки – неможливість віднести на витрати суму нарахованих за цією позикою процентів.

Зіставність

Тепер щодо змін, унесених до окремих пунктів ст. 39 ПК. Ці зміни хоча і можна вважати технічними, але тим не менш вони є суттєвими з погляду вдосконалення методології визначення зіставності та проведення економічного дослідження. А отже, сприятимуть усуненню спірних ситуацій між платниками податків та перевіряючими.

Нові норми ст. 39 ПК дають важливі уточнення щодо складових аналізу зіставності. Раніше відсутність таких уточнень призводила в окремих випадках до того, що платники податків вдавались до маніпуляцій під час обрання складових при економічному дослідженні КО, а відповідно при розрахунках та висновках.

Наприклад, пп. 39.3.2.7 ПК доповнено новим абзацом, який фактично підтвердив очевидну річ. А саме: у разі застосування методів рентабельності стороною, що досліджується, обирається сторона «щодо якої є найбільш повна та документально підтверджена інформація про фінансові показники контрольованої операції, які використовуються для розрахунку показників рентабельності, передбачених підпунктом 39.3.2.5 цього підпункту».

Як бачимо, згадана норма закріплює вимогу обирати сторону для дослідження тільки за наявності документально підтвердженої фінансової інформації стосовно КО.

У першу чергу це стосується випадків, коли досліджується контрагент-нерезидент. Нова норма покликана поставити крапку у питанні обрання сторони для аналізу, не допускаючи різних тлумачень.

До цієї категорії нововведень можна віднести і доповнення новим абзацом пп. «и» пп. 39.4.6 ПК. Ідеться про необхідність обґрунтувати використання під час визначення діапазону рентабельності – відповідно до пп. 39.3.2.8 ПК – інформації за декілька податкових періодів (років) та навести розрахунок середньозваженого значення показника рентабельності.

Зазначені норми покликані підвищити ступінь розуміння того, як багато значить якість економічного дослідження і функціонального аналізу, та забезпечити обрання дійсно найбільш доцільного методу ТЦУ відповідно до фактів та обставин конкретної КО.

Отже, прийняте рішення щодо обрання найбільш зіставного податкового періоду або періодів та сторони, що досліджується, має бути підкріплене відповідними обґрунтуваннями та розрахунками, які забезпечать найбільший рівень зіставності під час економічного дослідження. Слід зазначити, що відповідно до сутності формування документації та з урахуванням необхідності належного обґрунтування відповідності умов КО принципу «витягнутої руки» відповідна аргументація була необхідною і мала надаватись і раніше. Водночас деякі платники податків та консультанти цим нехтували.

Доповнення, внесені до пп. 39.2.2.9 ПК, мають підвищити якість аналізу та висновків щодо зіставності у разі наявності та використання під час КО нематеріальних активів. І, зокрема, забезпечити визначення та аналіз їх впливу на умови КО та зіставних операцій з урахуванням:

• юридичного володіння ними та договірних умов їх використання;
• характеристики нематеріальних активів;
• договірної та фактичної діяльності сторін, пов’язаної з розробкою, удосконаленням, підтримкою, захистом і експлуатацією таких активів.

Необхідно зазначити, що вищевказана норма фактично є складовою імплементації кроків 8–10 Плану BEPS.

Уточнення щодо віднесення окремих операцій до контрольованих

Згідно з новою редакцією пп. 39.2.1.5 ПК у разі залучення осіб, які не виконують істотних функцій, не приймають на себе істотних ризиків та не використовують істотних активів, контрольованими можуть бути визнані операції не тільки з пов’язаними особами, а також з резидентами низькоподаткових юрисдикцій та нерезидентами спеціальних організаційно-правових форм.

Раніше операції визнавались контрольованими, коли номінального посередника було включено в ланцюг операцій між платником податку і нерезидентом – пов’язаною особою такого платника податку.

Зважаючи на сутність зазначеної зміни, платникам податків необхідно дуже ретельно відслідковувати ланцюг покупців або постачальників.

Доповненнями до пп. «г» пп. 39.2.1.1 ПК уточнено, що до переліку КО між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні також включено операції за внутрішньогосподарськими розрахунками. Це означає, що будь-які операції між ними, у тому числі з фінансування свого постійного представництва нерезидентом, визнаються контрольованими. Внесені доповнення не дають можливості неоднозначно тлумачити цю норму.

Покращення взаємодії між контролюючим органом і платником податків

Так, згідно з новою редакцією пп. 39.5.2.13 ПК контролюючий орган має право надіслати запит про надання документів (інформації), а в разі її ненадання – провести зустрічну звірку платників податків, які були задіяні в ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг, інших об’єктів цивільних прав), що є предметом контрольованої операції.

Зазначена норма дозволяє контролюючим органом отримувати необхідну інформацію від платників податку, що формально не є сторонами КО, але мають таку інформацію.

Також, згідно з пп. «г» пп. 39.5.2.13 ПК, контролюючий орган, який проводить перевірку, має право проводити зустрічі з платником податків (уповноваженими ним особами) для обговорення методології визначення відповідності умов КО принципу «витягнутої руки», застосованої контро­люючим органом під час перевірки. Зазначена норма відповідає міжнародній практиці щодо взаємодії платника податків та контролюючого органу під час проведення таких перевірок, .

Новою нормою доповнено також пп. 39.5.2.7 ПК. Тепер строк перевірки платника податків з питань дотримання принципу «витягнутої руки» переривається у разі розгляду судом позову платника податків щодо призначення, проведення або предмету такої перевірки – до завершення судових процедур. Зазначена норма унеможливлює процедурне уникнення перевірки.

Самостійне коригування – без пені

Тепер законодавчо врегульовано питання про нарахування пені у разі самостійного коригування платником податкового зобов’язання з ТЦУ.

Адже тепер, у разі самостійного коригування ним податкового зобов’язання з ТЦУ, нарахування пені на суму несплаченого податкового зобов’язання починається після спливу строку для подання звіту (1 жовтня). А саме – з 271-го дня (раніше – з 91-го дня). Зазначена норма має заохочувати компанії проводити самостійні коригування, не очікуючи уваги з боку контролюючих органів.