Штрафи за РРО з великих платників податків: обмін іноземної валюти, пропуск строку притягнення до відповідальності

Читайте за темою:

Відповідальність підприємства та посадових осіб

Касові операції та РРО: вивчаємо зміни

Спецпроект «РРО: путівник для юридичних осіб та ФОП»

Штраф за РРО за підакцизними товарами: способи захисту

Скасування Указу Президента від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі – Указ № 436) не означає, що контролюючий орган не застосовуватиме штрафи до платників податків за порушення законодавства про РРО. Адже крім цього Указу штрафи за РРО передбачено іншими нормативно-правовими актами, наприклад Законом від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який чинності не втратив.

Скасування Указу № 436 також не означає, що платники податків, яких були притягнуто до відповідальності за порушення законодавства з РРО, наприклад за неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки, будуть звільнені від відповідальності, а податкові повідомлення-рішення (ППР) будуть визнані недійсними чи втратять свою законну силу.

Судова практика показує, що судові спори із приводу скасування штрафів за порушення законодавства з РРО тривають, що спонукає платників податків до пошуку законних шляхів їх розв’язання. Розглянемо способи захисту прав великих платників податків у разі пропуску контролюючим органом строку притягнення до відповідальності, а також притягнення до відповідальності за валютні операції без використання РРО.

Вихід із ладу РРО

Іноді трапляється, що на торгівельних точках великого платника податків немає можливості роздруковувати звітні чеки (Z-звіти) та оприбутковувати готівку в день фактичного її надходження через вихід з ладу РРО. Такі обставини можуть бути спричинені і відсутністю струму, фізичним пошкодженням РРО, технічними помилками та збоями в роботі системи РРО, викликаної вірусами. Водночас у період виходу з ладу РРО великий платник податків не здійснював жодної розрахункової операції, а тому в нього не було потреби використовувати розрахункові книжки та, відповідно, здійснювати записи в розділі 3 КОРО. Незважаючи на це, контролюючий орган під час документальної позапланової або фактичної перевірки встановлює порушення платником податків норм Податкового кодексу, а саме порушення ведення касових операцій, та застосовує до нього штраф.

Будуючи стратегію захисту в такій ситуації, великим платникам податків слід урахувати висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.18 р. у справі № 826/1214/18. В аналогічному спорі великий платник податків довів, що технічний збій, викликаний вірусом, зупинив дію РРО, і підприємство з таких об’єктивних причин не змогло роздрукувати Z-звіти не пізніше 24 години, тобто 00:00, у певні дні. Судом було здійснено аналіз доказів, наданих великим платником податків, у результаті чого було встановлено, що в КОРО р/1 (попередня закінчена) у розділі 4 є записи про несправність РРО на дати, за які контролюючий орган виставив штраф платнику податків. Водночас у розділах 2 та 3 КОРО немає записів про використання РК на ці самі дати. Тому суд дійшов висновку, що контролюючим органом не було доведено факту вчинення платником податків розрахункових операцій протягом часу виходу РРО з ладу, що привело до скасування ППР за порушення РРО.

Строк притягнення до відповідальності

У деяких ситуаціях великі платники податків порушують вимоги щодо РРО, не оприбутковуючи готівку в повному обсязі. Під час фактичної перевірки контролюючий орган встановлює ці порушення і застосовує до платника податків штрафні санкції. За відсутності інших підстав для скасування штрафів платникам податків слід звернути увагу на дату вчинення правопорушення та дату винесення ППР контролюючим органом. У деяких випадках штрафи за порушення законодавства з РРО оформлюються фіскальним органом після спливу річного терміну.

У такій ситуації платникам податків слід будувати стратегію захисту з урахуванням висновків, викладених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.18 р. у справі № 876/3129/18. Проаналізувавши доводи сторін, суд установив, що рішення контролюючого органу про застосування до платника податків штрафної фінансової санкції було прийнято 01.09.17 р., а порушення правил здійснення господарської діяльності (неоприбуткування готівки) мало місце у грудні 2015 року. Тобто порушення відбулося поза межами річного строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу (далі – ГК) для застосування адміністративно-господарських санкцій за зазначені порушення. У результаті таких висновків суду ППР про застосування штрафу за неоприбуткування готівки в повному обсязі було скасовано.

Аналогічну правову позицію закріплено в постанові ВСУ від 20.03.18 р. у справі № К/9901/26530/18. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначив, що за порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання (далі – СГ) можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення СГ та ліквідацію його наслідків. Підставою для їх застосування є ст. 238 ГК.

Водночас однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується з СГ до держбюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. Це передбачено ст. 239 ГК. Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані контролюючим органом до платника податків протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення ним установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на це, колегія суддів касаційної інстанції погодилася з доводами платника податків, що штрафні санкції, які були до нього застосовані за неоприбуткування готівки, у розумінні ст. 238 та 239 ГК є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, установлених ст. 250 ГК. Це позбавляє контролюючого органу права складати ППР за неоприбуткування готівки після спливу одного календарного року.

Купівля-продаж іноземної валюти без використання РРО

Трапляється, що фактична податкова перевірка проводиться в пункті обміну валют, який використовується великим платником податків для здійснення підприємницької діяльності. Перевіряльники встановлюють проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без роздрукування у двох примірниках розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції. На думку контролюючого органу, платник податків порушив положення пп. 2, 5, п. 7 ст. 4 Закону № 265. Зафіксувавши порушення актом податкової перевірки, фіскальний орган застосовує до платника податків штраф, оформивши його у вигляді ППР.

Зазначимо, що більшість пунктів обміну іноземної валюти здійснюють свою підприємницьку діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банком або розташовуються у приміщенні банку та використовуються банками самостійно. Водночас деякі «обмінники» здійснюють обмін валют як фінансові компанії на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Нацбанком.

Проте інколи контролери не бачать відмінностей між такими організаціями та підставами здійснення ними обміну валют і застосовують штрафи також до фінансових установ, які не діють на підставі агентських договорів з уповноваженими банками.

У такому разі фінансовій компанії для скасування штрафу за порушення законодавства з РРО слід урахувати висновки Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.19 р. у справі № 640/19341/18. Розглядаючи правомірність застосування штрафу контролюючого органу за порушення РРО, суд установив, що п. 2 ст. 4 Закону № 265 передбачає обов’язок здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з обов’язковим використанням РРО лише для уповноважених банків або суб’єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з уповноваженим банком. А фінансова компанія не є уповноваженим банком або організацією, яка здійснює обмін іноземної валюти на підставі агентської угоди з банком. Тож адміністративний суд установив, що фінансовою компанією було здійснено обмін іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Нацбанком. А це є іншою підставою для здійснення обміну валют, ніж агентська угода з банком, на підставі якої здійснює обмін уповноважений банк або інший суб’єкт господарювання. На юридичних осіб, що мають статус фінансової установи та здійснюють обмін іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ, обов’язок застосовувати РРО не поширюється.

Додатково судом було звернуто увагу контролюючого органу на підставу притягнення платника податків до відповідальності. Адміністративний суд, аналізуючи ст. 18 Закону № 265, зазначив, що вона передбачає притягнення до відповідальності обмежене коло суб’єктів підприємницької діяльності, а саме: уповноважений банк або інший суб’єкт господарювання, який здійснює обмін валют на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам. Суд наголосив, що серед суб’єктів господарювання, які можуть бути притягнуті до відповідальності за ст. 18 Закону № 265, немає фінансових установ, якою є платник податків.

Відмінності між суб’єктами господарювання та підставами притягнення їх до відповідальності за порушення РРО

Аналогічну позицію щодо відсутності відповідальності фінансових установ за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без використання РРО закріплено в постанові ВСУ від 13.06.18 р. у справі № К/9901/41394/18. Надаючи оцінку положенням ст. 18 Закону № 265, Верховний Суд підтримав позицію платника податків та скасував ППР за здійснення операцій з обміну іноземної валюти без застосування РРО.

Для захисту від штрафів фіскального органу за порушення РРО платнику податків слід подати до суду доказ того, що він є фінансовою установою, а саме ліцензію Нацкомфінпослуг, та доказ здійснення операцій з обміну іноземної валюти на законних підставах – ліцензію НБУ.

Зауважимо, що відомі ситуації, коли юридична особа, створена у вигляд ТОВ, отримує статус фінансової установи на підставі Закону № 2664. Надалі вона не отримує генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, а укладає з уповноваженим банком агентську угоду, яка дозволяє їй здійснювати операції з обміну іноземної валюти. Такий платник податків зобов’язаний застосовувати РРО під час здійснення обмінних операцій, інакше він підпадатиме під штраф, передбачений ст. 18 Закону № 265.

Висновки. Штрафи за РРО, способи скасування

Виходячи з аналізу вищезазначеної судової практики, для скасування штрафів за порушення законодавства щодо РРО платникам податків слід зважати на таке:

1. Положення ст. 250 ГК визначає загальний строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
2. Суди визнають, що за своєю правовою суттю відповідальність, до якої притягується платник податків за порушення законодавства щодо РРО, є різновидом адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК.
3. Контролюючий орган обмежений у строках притягнення платника податків до відповідальності за неоприбуткування готівки – це можливо протягом одного року. Притягнення платника за таке порушення після спливу однорічного строку є неправомірним.
4. Якщо платник податків має статус фінансової установи, то це не означає, що він має право здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти без застосування РРО.
5. Право на здійснення обмінних операцій за відсутності РРО виникає у фінансової установи лише в разі отримання генеральної ліцензії НБУ.
6. Наявність у фінансової компанії агентського договору з уповноваженим банком на здійснення купівлі-продажу іноземної валюти зобов’язує платника податків здійснювати такі операції лише із застосуванням РРО.