Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Штрафи за РРО з великих платників податків: обмін іноземної валюти, пропуск строку притягнення до відповідальності

24.10.2019 961 0 1


Скасування Указу Президента від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі – Указ № 436) не означає, що контролюючий орган не застосовуватиме штрафи до платників податків за порушення законодавства про РРО. Адже крім цього Указу штрафи за РРО передбачено іншими нормативно-правовими актами, наприклад Законом від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який чинності не втратив.


Скасування Указу № 436 також не означає, що платники податків, яких були притягнуто до відповідальності за порушення законодавства з РРО, наприклад за неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки, будуть звільнені від відповідальності, а податкові повідомлення-рішення (ППР) будуть визнані недійсними чи втратять свою законну силу.

Судова практика показує, що судові спори із приводу скасування штрафів за порушення законодавства з РРО тривають, що спонукає платників податків до пошуку законних шляхів їх розв’язання. Розглянемо способи захисту прав великих платників податків у разі пропуску контролюючим органом строку притягнення до відповідальності, а також притягнення до відповідальності за валютні операції без використання РРО.

Вихід із ладу РРО

Іноді трапляється, що на торгівельних точках великого платника податків немає можливості роздруковувати звітні чеки (Z-звіти) та оприбутковувати готівку в день фактичного її надходження через вихід з ладу РРО. Такі обставини можуть бути спричинені і відсутністю струму, фізичним пошкодженням РРО, технічними помилками та збоями в роботі системи РРО, викликаної вірусами. Водночас у період виходу з ладу РРО великий платник податків не здійснював жодної розрахункової операції, а тому в нього не було потреби використовувати розрахункові книжки та, відповідно, здійснювати записи в розділі 3 КОРО. Незважаючи на це, контролюючий орган під час документальної позапланової або фактичної перевірки встановлює порушення платником податків норм Податкового кодексу, а саме порушення ведення касових операцій, та застосовує до нього штраф.

Будуючи стратегію захисту в такій ситуації, великим платникам податків слід урахувати висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.18 р. у справі № 826/1214/18. В аналогічному спорі великий платник податків довів, що технічний збій, викликаний вірусом, зупинив дію РРО, і підприємство з таких об’єктивних причин не змогло роздрукувати Z-звіти не пізніше 24 години, тобто 00:00, у певні дні. Судом було здійснено аналіз доказів, наданих великим платником податків, у результаті чого було встановлено, що в КОРО р/1 (попередня закінчена) у розділі 4 є записи про несправність РРО на дати, за які контролюючий орган виставив штраф платнику податків. Водночас у розділах 2 та 3 КОРО немає записів про використання РК на ці самі дати. Тому суд дійшов висновку, що контролюючим органом не було доведено факту вчинення платником податків розрахункових операцій протягом часу виходу РРО з ладу, що привело до скасування ППР за порушення РРО.

Висновки суду:

Водночас використання розрахункової книжки (РК) у силу наведених вище законодавчих положень здійснюється у разі проведення розрахункових операцій. За твердженнями представника позивача, у період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» не було здійснено жодної розрахункової операції. Вказане відповідачем як суб'єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не спростовано достатніми доказами. Внаслідок викладеного твердження контролюючого органу про необхідність використання позивачем у межах спірних правовідносин розрахункової книжки не підтверджені, а тому є необґрунтованими.

Строк притягнення до відповідальності

У деяких ситуаціях великі платники податків порушують вимоги щодо РРО, не оприбутковуючи готівку в повному обсязі. Під час фактичної перевірки контролюючий орган встановлює ці порушення і застосовує до платника податків штрафні санкції. За відсутності інших підстав для скасування штрафів платникам податків слід звернути увагу на дату вчинення правопорушення та дату винесення ППР контролюючим органом. У деяких випадках штрафи за порушення законодавства з РРО оформлюються фіскальним органом після спливу річного терміну.

У такій ситуації платникам податків слід будувати стратегію захисту з урахуванням висновків, викладених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.18 р. у справі № 876/3129/18. Проаналізувавши доводи сторін, суд установив, що рішення контролюючого органу про застосування до платника податків штрафної фінансової санкції було прийнято 01.09.17 р., а порушення правил здійснення господарської діяльності (неоприбуткування готівки) мало місце у грудні 2015 року. Тобто порушення відбулося поза межами річного строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу (далі – ГК) для застосування адміністративно-господарських санкцій за зазначені порушення. У результаті таких висновків суду ППР про застосування штрафу за неоприбуткування готівки в повному обсязі було скасовано.

Аналогічну правову позицію закріплено в постанові ВСУ від 20.03.18 р. у справі № К/9901/26530/18. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначив, що за порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання (далі – СГ) можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення СГ та ліквідацію його наслідків. Підставою для їх застосування є ст. 238 ГК.

Водночас однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується з СГ до держбюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. Це передбачено ст. 239 ГК. Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані контролюючим органом до платника податків протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення ним установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на це, колегія суддів касаційної інстанції погодилася з доводами платника податків, що штрафні санкції, які були до нього застосовані за неоприбуткування готівки, у розумінні ст. 238 та 239 ГК є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, установлених ст. 250 ГК. Це позбавляє контролюючого органу права складати ППР за неоприбуткування готівки після спливу одного календарного року.

Висновки суду:

…а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. А відтак, визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 700,00 грн є неправомірним.

Купівля-продаж іноземної валюти без використання РРО

Трапляється, що фактична податкова перевірка проводиться в пункті обміну валют, який використовується великим платником податків для здійснення підприємницької діяльності. Перевіряльники встановлюють проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без роздрукування у двох примірниках розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції. На думку контролюючого органу, платник податків порушив положення пп. 2, 5, п. 7 ст. 4 Закону № 265. Зафіксувавши порушення актом податкової перевірки, фіскальний орган застосовує до платника податків штраф, оформивши його у вигляді ППР.

Зазначимо, що більшість пунктів обміну іноземної валюти здійснюють свою підприємницьку діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банком або розташовуються у приміщенні банку та використовуються банками самостійно. Водночас деякі «обмінники» здійснюють обмін валют як фінансові компанії на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Нацбанком.

Проте інколи контролери не бачать відмінностей між такими організаціями та підставами здійснення ними обміну валют і застосовують штрафи також до фінансових установ, які не діють на підставі агентських договорів з уповноваженими банками.

У такому разі фінансовій компанії для скасування штрафу за порушення законодавства з РРО слід урахувати висновки Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.19 р. у справі № 640/19341/18. Розглядаючи правомірність застосування штрафу контролюючого органу за порушення РРО, суд установив, що п. 2 ст. 4 Закону № 265 передбачає обов’язок здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з обов’язковим використанням РРО лише для уповноважених банків або суб’єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з уповноваженим банком. А фінансова компанія не є уповноваженим банком або організацією, яка здійснює обмін іноземної валюти на підставі агентської угоди з банком. Тож адміністративний суд установив, що фінансовою компанією було здійснено обмін іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Нацбанком. А це є іншою підставою для здійснення обміну валют, ніж агентська угода з банком, на підставі якої здійснює обмін уповноважений банк або інший суб’єкт господарювання. На юридичних осіб, що мають статус фінансової установи та здійснюють обмін іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ, обов’язок застосовувати РРО не поширюється.

Додатково судом було звернуто увагу контролюючого органу на підставу притягнення платника податків до відповідальності. Адміністративний суд, аналізуючи ст. 18 Закону № 265, зазначив, що вона передбачає притягнення до відповідальності обмежене коло суб’єктів підприємницької діяльності, а саме: уповноважений банк або інший суб’єкт господарювання, який здійснює обмін валют на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам. Суд наголосив, що серед суб’єктів господарювання, які можуть бути притягнуті до відповідальності за ст. 18 Закону № 265, немає фінансових установ, якою є платник податків.

Висновки суду:

Враховуючи, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, суд наголошує, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього відповідної штрафної санкції передбаченої нормами ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відмінності між суб’єктами господарювання та підставами притягнення їх до відповідальності за порушення РРО

 

Фінансова установа

Банк

Суб’єкт господарювання

1

Здійснює операції купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ

Банк здійснює операції з обміну іноземних валют на підставі отриманої ліцензії НБУ

Платник податків здійснює діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банком. Окрема ліцензія на здійснення валютних операцій не отримується.

2

Здійснює свою діяльність здебільшого у вигляді ТОВ або ПрАТ. Законом не заборонено здійснювати діяльність в інших організаційно-правових формах

Здебільшого здійснює діяльність у вигляді ПАТ або ПрАТ. Може бути також у вигляді ТОВ, що зустрічається вкрай рідко

Може здійснювати діяльність у вигляді ФОП, ТОВ, ТДВ

3

Має офіційний статус «фінансової установи» відповідно до Закону від 12.07.01 р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 2664)

Має статус «банківської установи» на підставі Закону від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки та банківську діяльність»

Може здійснювати діяльність на підставі Закону від 06.02.18 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Податкового кодексу

4

Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є ліцензія Нацкомфінпослуг, видана на конкретну юридичну особу

Підтверджувальним документом на здійснення банківської діяльності є ліцензія НБУ

Суб’єкт господарювання не потребує отримання будь-якої спеціальної ліцензії на здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Такі дії відбуваються на підставі агентської угоди, укладеної між ТОВ та уповноваженим банком. Єдиною умовою є наявність такої ліцензії в банку, з яким агентська угода укладається. Скасування такої ліцензії у банку, ліквідація банку, закінчення строку дії ліцензії банківської установи або ліцензії на обмін валют означає, що СГ втрачає право здійснювати обмін іноземної валюти на законних підставах, навіть якщо строк дії договору ще не закінчився

5

Відповідальність за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування РРО не передбачена. Норми ст. 18 Закону № 265 не застосовуються до фінансових компаній.

ВИНЯТОК: норми ст. 18 Закону № 265 застосовуватимуться до юридичної особи, яка має статус фінансової компанії, але здійснює обмін іноземної валюти не на підставі генеральної ліцензії, виданої НБУ, а на підставі агентської угоди з уповноваженим банком

Притягується до відповідальності за здійснення операцій з обміну іноземної валюти на підставі ст. 18 Закону № 265

Притягується до фінансової відповідальності за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без використання РРО на підставі ст. 18 Закону № 265. У разі здійснення операцій з обміну іноземної валюти після ліквідації банку, який мав необхідну ліцензію, або здійснення таких операцій після закінчення строку дії агентського договору з уповноваженим банком платник податків може бути притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП

Аналогічну позицію щодо відсутності відповідальності фінансових установ за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без використання РРО закріплено в постанові ВСУ від 13.06.18 р. у справі № К/9901/41394/18. Надаючи оцінку положенням ст. 18 Закону № 265, Верховний Суд підтримав позицію платника податків та скасував ППР за здійснення операцій з обміну іноземної валюти без застосування РРО.

Висновки суду:

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Для захисту від штрафів фіскального органу за порушення РРО платнику податків слід подати до суду доказ того, що він є фінансовою установою, а саме ліцензію Нацкомфінпослуг, та доказ здійснення операцій з обміну іноземної валюти на законних підставах – ліцензію НБУ.

Зауважимо, що відомі ситуації, коли юридична особа, створена у вигляд ТОВ, отримує статус фінансової установи на підставі Закону № 2664. Надалі вона не отримує генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, а укладає з уповноваженим банком агентську угоду, яка дозволяє їй здійснювати операції з обміну іноземної валюти. Такий платник податків зобов’язаний застосовувати РРО під час здійснення обмінних операцій, інакше він підпадатиме під штраф, передбачений ст. 18 Закону № 265.

Висновки. Штрафи за РРО, способи скасування

Виходячи з аналізу вищезазначеної судової практики, для скасування штрафів за порушення законодавства щодо РРО платникам податків слід зважати на таке:

  1. Положення ст. 250 ГК визначає загальний строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
  2. Суди визнають, що за своєю правовою суттю відповідальність, до якої притягується платник податків за порушення законодавства щодо РРО, є різновидом адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК.
  3. Контролюючий орган обмежений у строках притягнення платника податків до відповідальності за неоприбуткування готівки – це можливо протягом одного року. Притягнення платника за таке порушення після спливу однорічного строку є неправомірним.
  4. Якщо платник податків має статус фінансової установи, то це не означає, що він має право здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти без застосування РРО.
  5. Право на здійснення обмінних операцій за відсутності РРО виникає у фінансової установи лише в разі отримання генеральної ліцензії НБУ.
  6. Наявність у фінансової компанії агентського договору з уповноваженим банком на здійснення купівлі-продажу іноземної валюти зобов’язує платника податків здійснювати такі операції лише із застосуванням РРО.
Відмінності між суб’єктами господарювання та підставами притягнення їх до відповідальності за порушення РРО.docx
Завантажити

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали