Форми безготівкових розрахунків

Як показує світова практика, перехід на безготівкові розрахунки є пріоритетним напрямом для підвищення ефективності всієї фінансової системи країни. І хоча обсяг безготівкових розрахунків в Україні не досяг європейського (80–90 % загального обсягу розрахунків), із кожним роком він постійно зростає.

Одним з основних документів, який регламентує взаємовідносини учасників безготівкових розрахунків, є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі- Інструкція № 22). Згідно з п. 1.4 цього документа безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів.

Інформацію про безготівкові розрахунки (форми, види та платіжні інструменти) можна знайти також у Цивільному кодексі (далі - ЦК) та Господарському кодексі (далі –ГК) (див. табл. 1).

Таблиця 1

Інструкція № 22 (п. 1.13)