Чи зобов’язаний роботодавець-підприємець вести військовий облік?

У підприємця на умовах трудового договору оформлені наймані працівники. Чи зобов’язаний підприємець вести військовий облік у відношенні цих працівників?

Питання ведення військового обліку регулюються Законом від 25.03.92 р. № 2232-XII (далі – Закон № 2232) і Порядком, затвердженим постановою КМУ від 07.12.16 г. № 921 (далі – Порядок № 921). Однак питання, що стосується ведення військового обліку роботодавцем-підприємцем, законодавчо не врегульоване.

Так, згідно з ч. 7 ст. 1, ч. 5 ст. 34 Закону № 2232, п. 15, 36 Порядку № 921 обов'язок ведення військового обліку (персонального обліку працівників-призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи) покладено на роботодавців-підприємства незалежно від їх підпорядкованості та форми власності. Однак норми Закону № 2232 і Порядку № 921 не передбачають обов'язку ведення військового обліку роботодавцями-підприємцями.

І все-таки, на нашу думку, вести військовий облік – в інтересах самого підприємця. Адже найчастіше штат найманих працівників підприємця невеликий. І якщо працівники – військовозобов'язані, то підприємцю необхідно знати, кого з них можуть призвати на військову службу або мобілізувати. І за ким із працівників у випадку призову або мобілізації доведеться зберігати місце роботи на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Нагадаємо, що збереження місця роботи за співробітниками, які були призвані на військову службу або мобілізовані, є однією з гарантій, установлених ч. 2 ст. 39 Закону № 2232. А за недотримання встановлених Законом № 2232 гарантій і пільг роботодавцю загрожує штраф у розмірі 10 МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення. Причому штраф стягується за кожного працівника, у відношенні якого вчинено порушення (ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Вести військовий облік підприємець може в зручній для себе формі. У тому числі може вносити дані до особових карток працівників типової форми № П-2, затвердженої наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.09 р. № 495/656.