Сплачувати екологічний податок зобов'язані лише ті підприємства, які розміщують відходи у спеціально відведених для цього місцях: судова практика

Аналізуємо ухвалу ВАСУ від 17.03.15 р. Джерело - ЄДРСР, реєстр. № 43160140.

Сторони спору

Позивач – підприємство, відповідач – державна податкова інспекція (ДПІ).

Обставини справи

ДПІ проведено документальну планову перевірку підприємства з питання дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства. За результатами перевірки ДПІ дійшла таких виводів:

• підприємство згідно з пп. 240.1.3 Податкового кодексу (далі – ПК) було платником екологічного податку, оскільки під час провадження господарської діяльності на території України розміщувало відходи на спеціально відведених для їх зберігання місцях (крім окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях);
• підприємство, як платник екоподатку, порушило вимоги ст. 249 ПК – не нараховувало і не сплачувало щоквартально цей податок, унаслідок чого було занижено грошові зобов'язання з екоподатку.

Свої висновки ДПІ виклала в акті перевірки, на підставі якого прийняла податкове повідомлення-рішення про донарахування підприємству грошових зобов'язань з екоподатку. Підприємство оскаржило зазначене рішення в адміністративному суді.

Позиція сторін

Позивач. Підприємство не було платником екоподатку та не зобов'язано було нараховувати і сплачувати цей податок, оскільки не мало спеціально відведених місць (об'єктів) зберігання відходів, на які слід було отримати відповідні дозволи. Підприємство уклало договори на вивезення і подальшу утилізацію відходів зі спеціалізованими організаціями, що мали на це необхідні дозволи.

Відповідач. Підприємство зобов'язано сплачувати екоподаток, оскільки розміщувало відходи у спеціально відведених місцях зберігання відходів, тому грошове зобов'язання з екоподатку донараховано обґрунтовано.

На чиїй стороні суд

Рішення прийнято на користь підприємства. Ухвалою ВАСУ залишено в силі постанову апеляційного адміністративного суду та постанову окружного адміністративного суду, якими скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування підприємству грошових зобов'язань з екоподатку.

Аргументи суду

1. Згідно з пп. 240.1.3 ПК платниками екоподатку є підприємства, які під час провадження господарської діяльності на території України розміщують відходи (крім окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях).

2. Розміщення відходів – це постійне знаходження або поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів (пп. 14.1.223 ПК).

3. Підприємство не мало спеціально відведених місць (об'єктів) зберігання відходів, на які необхідно було отримати відповідні дозволи, і не отримувало таких дозволів. Відповідно підприємство не є платником екоподатку.

4. Підприємство уклало договори на вивезення і подальшу утилізацію відходів зі спеціалізованими організаціями, що мали необхідні дозволи уповноважених органів виконавчої влади на розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях.

5. Висновки ДПІ про порушення підприємством вимог ст. 249 ПК і донарахування грошового зобов'язання з екоподатку є необґрунтованими.

Висновок: сплачувати екоподаток зобов'язані лише ті підприємства, які розміщують відходи на спеціально відведених для їх зберігання місцях і мають відповідний дозвіл для такої діяльності