Як підтвердити реальність госпоперацій, право на витрати та податковий кредит: судова практика

Аналізуємо ухвалу ВАСУ від 21.10.15 г., джерело – Єдиний державний реєстр судових рішень, реєстр. № 52687570.

Сторони спору

Позивач – підприємство, відповідач – державна податкова інспекція (далі – ДПІ).

Обставини справи

ДПІ провела документальну позапланову перевірку підприємства за період із липня 2012 року по червень 2013-го. У результаті перевірки був зроблений висновок про порушення підприємством норм Податкового кодексу (далі – ПК, у редакції, що діяла по 31.12.14 р.), ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу, наслідком чого стало заниження належних до сплати сум податку на прибуток і ПДВ.

ДПІ визнала необґрунтованим віднесення підприємством до складу витрат за податком на прибуток
і податкового кредиту із ПДВ затрат на оплату наданих контрагентами рекламних послуг (розміщення рекламних матеріалів, виготовлення логотипів і каталогів), послуг із комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття, а також поставлених контрагентами комплектуючих і запасних частин, а також поставки цукру на експорт. На думку ДПІ, договори на надання перелічених послуг і поставку товарів, укладені підприємством із контрагентами, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків і, відповідно, є нікчемними.

Такий висновок був обумовлений неможливістю проведення ДПІ зустрічних звірок із питання взаємовідносин між підприємством та його контрагентами. На підставі акта ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, донарахувавши підприємству податкові зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ. Підприємство звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування цих податкових повідомлень-рішень.

Позиція сторін

Позивач. Господарські операції між підприємством і контрагентами проводилися реально, тому підприємство правомірно включило до податкових витрат і податкового кредиту із ПДВ витрати, понесені в ході операцій із контрагентами.

Відповідач. Податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, а суми податку на прибуток і ПДВ донараховано обґрунтовано, оскільки підприємство здійснило оподаткування операцій, які реально не проводилися.

На чиєму боці суд

Рішення прийнято на користь підприємства. Ухвалою ВАСУ скасовано постанову апеляційного адміністративного суду, якою підприємству відмовлено в позові, і залишено чинною постанову окружного адміністративного суду, якою скасовано податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству податку на прибуток і ПДВ.

Аргументи суду

1. Згідно з п. 138.2, пп. 139.1.9, пп. «а» пп. 195.1.1, п. 198.1, 198.6 ПК (у редакції, що діяла по 31.12.14 р.) право підприємства на віднесення до складу податкових витрат і податкового кредиту з ПДВ затрат на оплату наданих контрагентами рекламних послуг (розміщення рекламних матеріалів, виготовлення логотипів і каталогів), послуг із комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття, а також поставлених комплектуючих і запчастин, поставки цукру на експорт залежить від того, чи підтверджена реальність господарської операції відповідними первинними документами.

2. Документи (у т. ч. договори, накладні, рахунки і т. д.) мають силу первинних тільки у випадку фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактично операції не було, то відповідні документи не можуть уважатися первинними для цілей ведення податкового обліку, навіть при наявності всіх формальних (обов'язкових) реквізитів, передбачених діючим законодавством. Тому для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися тільки ті первинні документи, які складені у випадку фактичного здійснення господарської операції.

3. Реальне виконання підприємством і його контрагентами договорів про надання послуг було підтверджено відповідними документами, а саме:

рекламні послуги – договорами, додатками до них, актами приймання наданих послуг, доповненнями до цих актів, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, а також розміщенням рекламних матеріалів у журналі, розробкою логотипа підприємства, виготовленням і поширенням каталогів підприємства;

послуги з комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття – договорами, додугодами до них, довідками про собівартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками.

4. Реальне виконання підприємством та його контрагентами договору поставки комплектуючих і запасних частин підтверджується податковими та видатковими накладними, банківськими виписками. Використання комплектуючих і запчастин у господарській діяльності підприємства (для встановлення на використовувані підприємством автомобілі та обладнання) підтверджується внутрішніми документами підприємства: службовими записками, документами складського обліку, даними бухгалтерського обліку.

5. Реальність поставки цукру на експорт підтверджується зовнішньоекономічним контрактом із нерезидентом, додугодою до контракту, вантажною митною декларацією, комерційними інвойсами, сертифікатами походження товару, дорожніми відомостями, актами приймання виконаних робіт, банківськими виписками, а також первинними документами, що підтверджують факт придбання підприємством цукру в постачальника-резидента для його подальшого експорту.

6. Висновки ДПІ про безтоварність господарських операцій і, як наслідок, про їх нікчемність засновані виключно на актах про неможливість проведення зустрічних звірок підприємства з його контрагентами, жодних інших аргументів ДПІ не навела.

7. Доводи ДПІ про нікчемність господарських операцій між підприємством і його контрагентами є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству податкових зобов'язань із податку на прибуток і ПДВ підлягають скасуванню.

Висновок

Аргументи, наведені в цьому судовому рішенні, стосуються застосування норм ПК, що діяв до 01.01.15 р., і будуть корисними тим платникам податків, які зіткнулися або можуть зіткнутися з необхідністю захистити своє право на витрати при оподаткуванні у випадку, якщо орган ДФС засумнівається в реальності проведених платником податків господарських операцій і визнає їх нікчемними. Спростувати доводи податкової інспекції про нікчемність операцій і підтвердити їх фактичне здійснення платник податків зможе, подавши відповідні первинні документи, що складені згідно з вимогами законодавства та підтверджують реальність проведених господарських операцій