До кого завітає інспектор з праці?

Інспектор з праці може перевірити будь-яке підприємство чи підприємця, у якого є наймані працівники. Уникнути взагалі візитів контролерів не вдасться, але мінімізувати перевірки до одного разу на п’ять років цілком можливо.

Олена Зав’ялова,
редактор медіапроекту «Аналітика і практика»

Право Державної інспекції з питань праці перевіряти роботодавців закріплено у Положенні про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011. Порядок проведення таких перевірок затверджено наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 № 390.

Як і всі інші контролери, представники інспекції з праці можуть проводити планові та позапланові перевірки. Наскільки часто? Усе залежить від роботодавця.

Перевірка сумлінності

Ще зовсім недавно сумлінність роботодавців оцінювалася за чотирма критеріями, першим з яких була чисельність працівників. Тобто з точки зору урядовців грубо порушувати законодавство про працю могли тільки підприємства з великою кількістю працівників. Тому невеличкі підприємства мали змогу зовсім уникати перевірок. Тепер же увагу інспекторів привертають роботодавці, які порушують права працівників, а на розмір штату вони вже не зважають.

Справа в тому, що з жовтня 2012 року перевіряльники, плануючи свої візити до роботодавців, почали спиратися на нові критерії. Нагадаємо, зазначені критерії були затверджені постановою № 1059. Планові перевірки щодо додержання вимог законодавства про працю проводять залежно від ступеня ризику діяльності, яку провадить суб’єкт господарювання. Зокрема, якщо ступінь ризику:

• високий — суб’єкт господарювання перевіряється не частіше ніж один раз на рік;
• середній — не частіше ніж один раз на два роки;
• незначний — не частіше ніж один раз на п’ять років.

Отже, щоб знати, коли чекати інспектора з праці, потрібно з’ясувати, до якого ступеня ризику належить ваше підприємство (див. таблицю).

Контролери перевіряють, чи відповідає кількість працівників обсягам виробництва, чи є розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками, зазначеними у поданій звітності. Так виявляють тих, хто працює неофіційно.

Крім того, звертається увага на стан оплати праці, тобто розмір зарплати та наявність заборгованості з її виплати. Підозри викликають роботодавці, які виплачують своїм працівникам або мінімальну зарплату, або нижчу за мінімальну.

Перелічимо критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в частині дотримання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових перевірок:

• наявність заборгованості з виплати зарплати;
• виплата працівникам мінімальної зарплати або нижчої за мінімальну;
• невідповідність кількості працівників обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг);
• порушення вимог законодавства про працю;
• розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і розміру заробітної плати та показниками, зазначеними у звітності.

Так, до роботодавців з високим ступенем ризику належать підприємства, на яких працюють до 50 осіб, з яких більше 60 % одержують мінімальну зарплату або нижче мінімальної.

Крім того, високий ступінь ризику і, відповідно, щорічні перевірки загрожують роботодавцям, які раніше грубо порушували законодавство про працю. Зокрема, йдеться про скоєння злочинів, передбачених ст. 172, 173 і 175 КК, а саме:

• незаконне звільнення неповнолітньої особи, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (ст. 172 КК);
• грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173 КК);
• умисна безпідставна невиплата зарплати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць (ст. 175 КК).

Втім поза увагою законодавця залишилися масові скорочення чисельності працівників та порушення стосовно тривалості робочого часу. Раніше за наявності таких ознак роботодавець відносився до високого ступеня ризику, тепер ні. Можливо, це говорить про те, що пріоритетом для урядовців при внесенні змін до критеріїв були не права працівників, а збільшення надходжень до бюджету за рахунок податків, що нараховуються на фонд оплати праці.

До незначного ступеня ризику належать підприємства, які не мають ознак високого та середнього ступенів.

Перевірка лояльності

Відповідно до ст. 6 Закону про перевірки підставами для здійснення позапланових перевірок є:

• подання суб’єктом господарювання письмової заяви про здійснення такої перевірки за його бажанням;
• виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у звітності, поданій роботодавцем;
• перевірка виконання роботодавцем приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами планових перевірок;
• звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства про працю, підкріплене згодою центрального органу виконавчої влади на проведення такої перевірки;
• неподання роботодавцем у встановлений термін без поважних причин документів обов’язкової звітності, а також письмових пояснень про причини такого неподання;
• настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, пов’язаного з діяльністю суб’єкта господарювання.

На жаль, вітчизняні підприємства доволі часто порушують законодавство про працю. Це пов’язано насамперед з великим податковим навантаженням на фонд заробітної плати. За таких умов підвищується ризик позапланових перевірок за зверненнями фізичних та юридичних осіб. Тому, щоб уникнути позапланових перевірок, потрібно подбати про лояльність та вмотивованість працівників (звісно, за умови сумлінного подання звітності та відсутності аварій).

Щодо мотивації працівників, то рекомендуємо звернутися до наукового надбання, зокрема робіт Фредеріка Герцберга. За його теорією, мотивація людини до праці базується на її потребах. Герцберг виділяє чинники, які утримують працівника на роботі (гігієнічні потреби), та чинники, що мотивують його до праці (мотиватори). Звісно, для мотивації працівників бажано досягти задоволення обох груп потреб. Але, повертаючись до розглянутої нами теми, зауважимо, що у разі незадоволення гігієнічних потреб працівників ймовірність позапланової перевірки підприємства збільшується. Щоб цього уникнути, особливу увагу потрібно звернути на фактичний розмір зарплат, умови праці, міжособистісні відносини та характер контролю на підприємстві

Візити будь-яких контролерів завжди становлять загрозу для підприємства. Керівників насамперед лякає ймовірність притягнення до відповідальності за порушення, які виявлять під час перевірки.

Порушники законодавства про працю можуть бути притягнуті як до дисциплінарної, так і до адміністративної та навіть кримінальної відповідальності. Зокрема, штраф за невиконання колективного договору може сягнути 1 700 грн (ст. 41² КпАП). А безпідставна невиплата заробітної плати загрожує роботодавцеві штрафом у розмірі 25 500 грн або навіть позбавленням волі на строк до п’яти років (ст. 175 КК).

Звісно, зменшення кількості перевірок знизить ймовірність притягнення до відповідальності. Щоб цього досягти, варто не лише намагатися не підпадати під критерії «ризикованих» роботодавців, а й щоденно на практиці виявляти повагу до потреб власних працівників.

Нормативна база

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

КК — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

Закон про перевірки — Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.

Постанова № 1059 — постанова КМУ «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 17.11.2010 № 1059.

Дата підготовки
09.04.2014