Фактичні перевірки: відсутність у наказі чіткої підстави та періоду перевірки

Умови й порядок допуску до податкової перевірки: схема дій

Фактичні перевірки завдають чимало неприємностей платникам податків, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, використовують РРО та мають велику кількість найманих працівників. Оскільки проводяться вони неочікувано, платники податків не мають змоги підготуватися до них та спланувати свої дії. Водночас контролюючі органи можуть зловживати своїми повноваженнями, складаючи документи на призначення таких перевірок з порушеннями, призначаючи фактичні перевірки безпідставно та всупереч положенням п. 80.2 Податкового кодексу (далі – ПК). А оскільки не всі платники податків розуміють, на що слід звертати увагу під час фактичної перевірки, розглянемо способи їх захисту в разі, якщо наказ про призначення перевірки не має чіткої підстави для її проведення або в ньому не зазначено періоду проведення перевірки.

Трапляється, що фактична перевірка платника податків призначається на підставі наказу, який не відповідає положенням п. 80.2 ПК. Це, по суті, дозволяє платнику податків визнати такий наказ протиправним. А буває, що підстав для призначення фактичної перевірки немає, але вона призначається за надуманими підставами з метою перевірки діяльності платника податків, який сумлінно виконує свої обов’язки. За таких обставин фактично існує дві підстави для призначення фактичної перевірки: реальна й та, що зазначена в наказі.

Наприклад, як підставу в наказі зазначено пп. 80.2.4 ПК, а саме неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання РРО, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, хоча підприємство подає такі звіти своєчасно та у спосіб, визначений законом. Водночас реальною підставою для призначення такої перевірки є доповідна записка відділу аудиту одного з контролюючих органів відповідної області щодо порушень платником податків податкового законодавства.

У такому разі платнику податків слід будувати свою стратегію захисту з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.18 р. у справі № 826/16413/17. У цій судовій справі, отримавши наказ про проведення фактичної перевірки, який було складено з порушеннями, платник податків повідомив контролюючий орган про те, що відповідно до п. 81.1 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки, зокрема, за наявності підстав для їх проведення, визначених податковим законодавством, та надалі використав своє право недопуску перевіряльників. Надаючи оцінку правомірності дій платника податків у частині недопуску до фактичної перевірки та оцінку правомірності наказу, суд зробив висновки щодо наслідків призначення фактичної перевірки з порушенням п. 80.2 ПК.

Висновки суду: