Законодавство не встановлює перелік документів, які підтверджують виробничий характер розмов за мобільним телефоном

Сторони спору

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ); Відповідач – ГУ ДФС в області (далі – ГУ ДФС).

Обставини справи

За результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ, проведеної за період з 01.01.14 р. по 31.03.17 р., складено акт перевірки та прийнято ППР. Зокрема, установлено, що не було визнано доходи, отримані працівниками ТОВ у вигляді додаткового блага за послуги мобільного зв’язку, із цих сум не утримано ПДФО та ВС.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.18 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиції сторін

Позивач (ТОВ). Позивачем подано наказ «Про впровадження мобільного телефонного зв’язку на підприємстві», яким узято для користування телефонні номери у вигляді сім-карток для працівників підприємства. Положенням про телефонний зв’язок у ТОВ визначено правила користування мобільним зв’язком, обов’язки працівників з його використання та межі такого використання.

На підтвердження облікової політики підприємства до матеріалів справи додано договори оренди мобільних телефонів, оборотно-сальдові відомості за рахунком 01 «Арендовані необоротні активи», до яких унесено мобільні телефони; журнали проведень за операціями з контрагентом, в яких відображено оплату зв’язку.

Відповідач (ГУ ДФС). ТОВ не подало наказ про облікову політику, де було б установлено, що мобільні телефони відносяться до складу основних засобів або малоцінних необоротних матеріальних активів, не встановило ліміти на мобільний зв’язок, не затвердило перелік номерів контрагентів (організацій, інших осіб, яким можна телефонувати у виробничих цілях).

На підприємстві були відсутні журнали обліку дзвінків та деталізація рахунків, не встановлено правила користування мобільним зв’язком, працівники не складали звіти про використання службового телефону.

На чиєму боці суд

Апеляційну скаргу ТОВ задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано (Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 77910055).

Аргументи суду

1. Досліджені первинні документи дають підстави зробити висновок, що підприємством укладено договір на отримання послуг мобільного зв’язку, договори оренди мобільних телефонів, видано наказ про організацію мобільного зв’язку, розроблено положення про мобільний зв’язок. Це свідчить про те, що працівники підприємства мали право користуватися такими послугами за рахунок підприємства, такі послуги не є їхнім додатковим благом.
2. Що стосується безпосередньо наказу про облікову політику, журналів обліку конкретних дзвінків та деталізації рахунків (переліку номерів телефонів контрагентів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності, на які можна телефонувати у виробничих цілях), то форма та зміст цих документів не затверджені чинним законодавством.

Висновок

Відсутність зазначених документів або відсутність у наказі про облікову політику чіткого посилання на те, що до складу основних засобів відносяться мобільні апарати, не є порушенням податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік.