За невиконання контрагентом негрошового зобов’язання можна стягувати пеню

Сторони спору

Позивач – акціонерне товариство (АТ); відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Обставини справи

16.03.17 р. між АТ (покупець) і ТОВ (постачальник) був укладений договір постачання (далі – договір). 24.07.17 р. відповідач поставив на адресу позивача товар на загальну суму 226 499,17 грн. Потім 19.01.18 р. відповідач поставив позивачеві товар на суму 152 461,04 грн. А товар на суму 89 700,83 грн. поставлений не був. Згідно з умовами договору у разі порушення строків постачання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення. У разі прострочення більше ніж на 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Позивач визнав, що товар за накладною від 19.01.18 р. на суму 152 461,04 грн. поставлений з порушенням строку постачання, установленого договором. Він нарахував на цю суму і на вартість непоставленого товару пеню в сумі 106 722,72 грн. і штраф у сумі 89 700,03 грн. У досудовому порядку ці суми не були погашені постачальником (ТОВ). У зв'язку із цим АТ звернулося до суду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги АТ частково – з ТОВ була стягнута пеня в сумі 86 103,68 грн і штраф у сумі 12 108,09 грн. ТОВ оскаржило це рішення, подавши касацію до ВСУ.

Позиції сторін

Позивач (АТ). Постачальник порушив свої зобов'язання за договором, тому стягнення з нього пені та штрафу не є порушенням вимоги ст. 61 Конституції.

Відповідач (ТОВ). Не можна стягнути пеню за несвоєчасне постачання товару, оскільки це негрошове зобов'язання.

На чиєму боці суд

ВСУ (Постанова ВСУ від 23.04.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 81402066) відмовив ТОВ у задоволенні касаційної скарги, залишивши в силі рішення апеляційного суду. Тобто з ТОВ слід стягнути пеню в сумі 86 103,68 грн. і штраф у сумі 12 108,09 грн.

Аргументи суду

1. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) і ст. 193 Господарського кодексу (далі – ГК) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів.
2. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК). Згідно зі ст. 230 ЦК штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник госпвідносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил ведення госпдіяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
3. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов'язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) – у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК).
4. ГК не містить такого поняття, як пеня. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).
5. Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК та ч. 2 ст. 4 ГК, які посилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони госпдоговору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання. Виходячи з принципа свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК), сторони в договорі можуть забезпечити за допомогою пені, зокрема, виконання негрошового зобов'язання. Отже, суд апеляційної інстанції правильно прийняв рішення про стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне постачання товару за договором.

Висновок

Пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов'язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.