У разі підписання сторонами акту звірки переривається перебіг терміну позовної давності

Сторони спору

Позивач – ТОВ, відповідач – комунальне підприємство (далі – КП).

Обставини справи

Сторони уклали два договори про закупівлю продуктів нафтопереробки. За умовами договорів постачальник (ТОВ) зобов'язується передавати у власність замовника (КП) зазначений у специфікаціях товар, а замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений йому товар. Товар був поставлений, що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаних сторонами без зауважень і заперечень за кількістю, ціною та якістю товару.

Проте КП лише частково оплатило прийнятий від ТОВ товар. У зв'язку із цим у КП виникла заборгованість перед ТОВ. Сторони підписали акти звіряння взаємних розрахунків за договорами, у яких узгоджували суму заборгованості КП. Оскільки КП не погасило заборгованість, ТОВ звернулося до суду з позовом про стягнення цієї суми.

Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ були задоволені повністю. Апеляційний суд також став на бік ТОВ і залишив без змін рішення першої інстанції. Тоді КП подало касаційну скаргу.

Позиція сторін

Позивач. Відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно з укладеними договорами.

Відповідач. Позивач пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду. Крім того, акти звіряння взаємних розрахунків підписані з боку відповідача неуповноваженою особою.

На чиєму боці суд

Касаційний суд залишив без змін рішення попередніх судів у частині стягнення з КП заборгованості на користь ТОВ (Постанова ВСУвід 05.03.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 80268095).

Аргументи суду

1. Відповідач посилався на те, що закінчився строк позовної давності для пред'явлення позову. Суд не розділяє таку позицію, оскільки перебіг строку позовної давності перервався у мить, коли сторонами були підписані акти звіряння взаємних розрахунків за договорами (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Таке підписання свідчить про визнання боргу КП, а значить, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК перебіг строку позовної давності із цієї миті почався наново. Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу заявлені в межах установленого законом загального трирічного строку позовної давності.
2. Відповідач заперечував факт підписання актів звіряння, посилаючись на те, що ці акти були підписані зі сторони відповідача неуповноваженою особою і не є первинними документами. Суд зазначив, що за вимогами чинного законодавства бухгалтер, що підписав акт звіряння, має необхідні повноваження в рамках ведення ним бухобліку і виконання посадових обов'язків (ч. 7 ст. 8 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV).
3. Суд завважив, що акт звіряння може вважатися доказом у справі, що підтверджує певні обставини – зокрема, наявність заборгованості у підприємства, її розмір, факт визнання боржником такої заборгованості тощо. Проте тільки за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами і акт містить підписи уповноважених осіб. Як правило, акти звірянь розрахунків (або заборгованості) складаються і підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на конкретну дату. Факт підписання акта звіряння, у якому зазначено суму заборгованості, уповноваженою особою боржника і підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчать про визнання боржником свого боргу.

Висновок

Акт звіряння може вважатися доказом наявності заборгованості, якщо інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами і акт містить підписи осіб, уповноважених на його підписання.