• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Трансфертне ціноутворення: використання договорів комісії, роздруківка з іноземного сайту як доказ «пов’язаності»

04.06.2019 271 0 0

Трансфертне ціноутворення: судова практика

Договори комісії отримали широкого застосування в податковій оптимізації підприємств. Відносини з компаніями з ОАЄ стали звичайним явищем для продавців сільгосппродукції, які охоче укладали з ними договори комісії на постачання товарів вітчизняного виробництва. Також суб’єкти господарювання реєстрували іноземні юридичні особи, наприклад у Великій Британії, з метою укладання з ними договорів купівлі-продажу товарів. Незважаючи на володіння долею менш як 20 % у статутному капіталі такого нерезидента, податкові органи визнавали ці підприємства «пов’язаними». Податкові органи ставили під сумнів «договори комісії», визначали операцію контрольованою на підставі загального розміру договору та застосовували штрафи до платників податків за неподання Звітів про контрольовані операції. Розглянемо зазначені проблемні ситуації та завдяки чому платники податків знаходили підтримку в судах.

Платники податків доволі часто використовують договори комісії з нерезидентами, визначаючи їх винагороду у відсотковому відношенні від вартості товару. Ці договори можуть називатися «рамочні контракти постачання», хоча за своєю правовою суттю є договорами комісії. Надалі, приймаючи рішення, подавати чи не подавати Звіт про контрольовані операції (далі – Звіт), платники податків оцінюють не загальну вартість товару, а вартість послуг нерезидента як посередника в ланцюгу продажу товару. Намагаючись не перевищувати суми господарських операцій з одним контрагентом, яку визначено в пп. 39.2.1.7 ПК (залежно від редакції статті), платники податків не подають Звіт або не відображають інформацію щодо такого контрагента у Звіті. У свою чергу, податкові органи під час перевірки дотримання законодавства щодо трансфертного ціноутворення застосовують у таких ситуаціях штрафи за неподання Звіту, розраховуючи лише загальну суму операцій за контрактами між контрагентами.

У таких спірних ситуаціях платники податків можуть використати позицію Харківського окружного адміністративного суду, викладену в рішенні від 19.12.16 р. у справі № 820/5477/16. Подаючи до суду документи, платники податків мають доводити, що право власності на товар від підприємства до нерезидента-контрагента не переходило. Для підтвердження цього можна використовувати вантажні митні декларації, а також додаткові угоди, відповідно до яких контрагент-нерезидент виступає комісіонером відносно платника податків із придбання товару у виробника-нерезидента. До його обов'язків належить укладення від свого імені і за рахунок платника податків угод щодо постачання товару у названого виробника, істотні умови якого визначаються сторонами в специфікаціях до договору, у рамках якого товар імпортується.

Крім того, доказом може бути той факт, що відправником товару виступає інше підприємство, яке саме й зазначено у графі 2 та 15 вантажної митної декларації про відправлення товару. Додатковим доказом, який бажано надати суду, може стати: лист від контрагента-нерезидента, в якому буде зазначено, що він дійсно виступає комісіонером відносно платника податків та здійснює придбання товарів у виробника за його замовленням; бухгалтерські довідки, складені до вантажних митних декларацій; оборотно-сальдова відомість, інвойси, банківські виписки.

Доказами розміру комісійної винагороди можуть бути додатки-специфікації до контракту. До договору бажано внести доповнення, сформулювавши пункти так, щоб усі розрахунки з виробником здійснювалися через поточний рахунок комісіонера. Окремими пунктом можна визначити суму винагороди комісіонера, яка становитиме 3 % вартості товару і утримуватиметься з перерахованих платником податків грошових коштів на рахунок комісіонера.

Повна версія доступна тільки передплатникам

Кращі матеріали