Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Відповідальність за несплату податку через відсутність коштів на рахунку

16.01.2020 899 0 2


Сторони спору

Позивач – ТОВ; відповідач – податкова інспекція.

Обставини справи

Підприємство подало податкову декларацію платника єдиного податку (далі – ЄП), у якій самостійно визначило до сплати суму податку. Було виписано два платіжних доручення з призначенням платежу: «Сплата єдиного податку». За одним із платіжних доручень банк направив ТОВ повідомлення про невиконання, оскільки немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку. Друга платіжка була виконана банком. Оскільки сума ЄП у повному обсязі не надійшла до бюджету, підприємству була направлена податкова вимога про погашення податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Підприємство звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило скасувати цю податкову вимогу на тій підставі, що провина за несплату податку лежить на банку. Окружний суд задовольнив позов ТОВ. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції. Тому підприємство подало касаційну скаргу.

Позиція позивача

Позивач зазначав, що вжив усіх заходів для своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань, але з незалежних від нього причин (а саме з вини банку) платіжні доручення не були виконані і гроші своєчасно не надійшли до бюджету. Тому немає підстав для покладання відповідальності за несплату податку на підприємство.

На чиєму боці суд

Касаційна скарга підприємства залишилася без задоволення (Постанова Верховного Суду України 07.02.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 72089383).

Аргументи суду

  1. Відповідальність банків за здійснення грошового переказу встановлена ст. 32 Закону від 05.04.01 р. № 2346-IIІ (далі – Закон № 2346). Зокрема, цією нормою передбачено, що отримувач грошового переказу має право вимагати від банку, який обслуговує платника, відшкодування збитку, завданого йому в результаті порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
  2. Відповідно до п. 129.6 Податкового кодексу (далі – ПК), якщо з вини банку порушено строк зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлений Законом № 2346, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення і штрафи в розмірах, установлених ПК, а також несе іншу відповідальність, установлену ПК за несвоєчасне і неповне перерахування обов'язкових платежів до бюджету або державного цільового фонду.
  3. Платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне та/або неповне надходження обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, включаючи пеню і штрафи, якщо це відбулося з вини обслуговуючого банку.
  4. Визначальним чинником для застосування відповідальності у цьому випадку є з'ясування того, з чиєї провини відбулося неповне надходження або ненадходження податку до бюджету.
  5. Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків – своїх клієнтів у межах залишку коштів на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку-клієнтові (п. 27.2 Закону № 2346).
  6. Згідно з п. 22.10 Закону № 2346, банки України не ведуть облік розрахункових документів ініціатора грошового переказу в разі відсутності (недостатності) коштів на рахунках платника, якщо інше не передбачено договором між банком і його клієнтом.

Висновок

Відсутність на рахунку клієнта суми, необхідної для виконання платіжного доручення, є підставою для невиконання банком такого платіжного доручення. Відповідно, у такому разі ненадходження податку до бюджету відбувається не з вини банку. А значить, відповідальність за своєчасність і повноту сплати податку покладається на платника податків, який ініціював відповідний грошовий переказ, не маючи достатньої суми на банківському рахунку.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права для с/г галузі

4680 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали