Відсутність грошей на сплату необхідних платежів і податків при нотаріальному посвідченні договору не є доказом ухилення стороною від такого посвідчення

Сторони спору

Позивач – фізособа, відповідач – акціонерне товариство (далі – АТ).

Обставини справи

Між фізособою та АТ був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі – договір), а саме комплексу нежитлових будівель і споруд виробничої бази. Відповідно до пп. 3.1.2 договору сторони вирішили нотаріально посвідчити договір у 7-денний строк із моменту його укладення. Проте представник АТ в узгоджений сторонами час на місце не з'явився і необхідних для посвідчення договору документів не надав, чим порушив досягнуті між сторонами домовленості.

Фізособа звернулася до суду і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна і визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та споруди виробничої бази. Рішенням районного суду позов фізособи був задоволений. Тоді АТ подало апеляційну скаргу. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення – про відмову в задоволенні позову фізособи. Фізособою була подана касаційна скарга до суду.

Позиції сторін

Позивач. Просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційним судом були порушені норми процесуального права і неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідач. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не був установлений факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а також той факт, що позивач остаточно втратив можливість нотаріально посвідчити правочин.

На чиєму боці суд

Суд (Постанова Верховного Суду від 04.03.19 р. (ЄДРСР, реєстр.№ 80330420)) став на бік АТ. Касаційна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду – без змін, оскільки воно прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи суду

1. Згідно із ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу (далі – ЦК) якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору вже не потрібне.

2. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК і визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення правочину і втрата іншою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

3. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення і чи була втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення унаслідок відсутності коштів на сплату платежів і податків, що справляються при такому посвідченні, не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК.

Висновок

Недотримання нотаріальної форми договору тягне за собою його нікчемність, у такому разі кожна сторона договору повертає іншій стороні все отримане за таким договором.