Невиплата при звільненні грошової компенсації за щорічну відпустку не вважається порушенням мінімальних державних гарантій

Сторони спору

Позивач – акціонерне товариство (далі – АТ), відповідач – Управління Держпраці.

Обставини справи

За результатом інспекційного відвідування АТ був складений акт, яким зафіксоване зокрема порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП – невиплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. Наказом керівника АТ співробітник був звільнений на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. У цього співробітника було право на компенсацію за невикористану відпустку за 25 календарних днів, але компенсація при звільненні йому не була виплачена.

За це порушення на АТ був накладений штраф у сумі 37 230 грн. на підставі абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП. Перевіряючі застосували саме такий штраф, оскільки визнали, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією.

АТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці. Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні позову було відмовлено. Тоді АТ подало апеляційну скаргу.

Позиція позивача

На обґрунтування вимог апеляційної скарги АТ посилалося на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач не заперечував проти факту порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП (невиплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні співробітника), проте вважав незаконним застосування штрафу на підставі абзацу четвертого ч. 2 ч. 265 КЗпП. На його думку, зазначена норма не поширюється на вчинене ним правопорушення.

На чиєму боці суд

Апеляційна скарга АТ була задоволена (Постанова апеляційного адміністративного суду України від 16.04.19 р. ЄДРСР, реєстр. № 81333031).

Аргументи суду

1. У силу ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
2. Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП виплата всіх сум, що належать працівникові, проводиться в день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, що належать працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
3. Згідно зі ст. 12 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі – Закон № 108) норми оплати праці та гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток тощо), а також гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи в польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України.
4. Норми та гарантії в оплаті праці, визначені ст. 12 Закону № 108 і положеннями КЗпП, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.
5. Глава VIIІ КЗпП, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП.

Висновок

Згідно зі ст. 12 Закону № 108 до мінімальних державних гарантій належить саме оплата щорічної відпустки, а не грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку.