Неправильне посилання на норму закону в наказі про звільнення не тягне за собою незаконність цього наказу

Сторони спору

Позивач – фізособа; відповідач – публічне акціонерне товариство (ПАТ).

Обставини справи

Позивач працював у відповідача на посаді машиніста автоматизованих ліній переробки тютюну 4-го розряду на виробництві сигарет, цигарок і тютюну. 16.03.17 р. він подав заяву про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін). Цього ж дня сторони за взаємною згодою підписали угоду про припинення трудового договору. Проте в наказі про звільнення від 16.03.17 р. роботодавець помилково послався не на п. 1 ст. 36 КЗпП, а на п. 1 ст. 26 КЗпП. Відповідач ознайомив із цим наказом позивача. У день звільнення працівник отримав копію наказу, трудову книжку, а також усі виплати, що належать йому (у т. ч. вихідну допомогу). Ніяких претензій до роботодавця не заявляв. Проте в травні 2017 року цей колишній співробітник подав позов до суду з вимогою про відновлення на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Суд першої та апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову. Тоді позивач подав касаційну скаргу до ВСУ.

Позиції сторін

Позивач (фізособа). Позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін під психологічним тиском. Крім того, у наказі про звільнення неправильно зазначена підстава для звільнення. Замість п. 1 ст. 36 КЗпП роботодавець зазначив п. 1 ст. 26 КЗпП, що тягне за собою незаконність наказу.

Відповідач (ПАТ). Звільнення позивача було оформлене згідно із законом, психологічне насильство до нього не застосовувалося.

На чиєму боці суд

Суд (Постанова Верховного Cуду України від 27.03.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 80805727) не задовольнив касаційну скаргу колишнього співробітника, залишивши в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Тобто ВСУ підтвердив, що звільнення позивача було проведене без порушення законодавства.

Аргументи суду

1. Підстави для припинення трудового договору встановлені ст. 36 КЗпП. Підстави для розірвання трудового договору за ініціативою працівника передбачені ст. 38 та 39 КЗпП, за ініціативою власника – ст. 40, 41, 43, 43¹ КЗпП.

2. Однією з підстав для припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). У разі домовленості між працівником і роботодавцем трудовий договір припиняється у строк, узгоджений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися тільки за взаємною згодою сторін.

3. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП може виходити як від працівника, так і від роботодавця. За угодою сторін може бути припинений як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Норма п. 1 ст. 36 КЗпП не вимагає ні від працівника, ні від роботодавця попереджати про звільнення. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

4. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути укладені як у письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву, то в заяві він повинен зазначити, що має намір звільнитися за угодою сторін, і зазначити бажану дату звільнення. Припинення трудового договору за угодою сторін оформляється тільки письмово. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП і дата звільнення.

5. Підставою для звільнення в заяві позивача зазначено п. 1 ст. 36 КЗпП, а в наказі про звільнення – п. 1 ст. 26 КЗпП. Проте цей факт не свідчить про те, що звільнення проведене незаконно. Судами встановлено, що позивач, дійсно, подав заяву про звільнення і ця заява не була анульована надалі. Позивач мав право звернутися із заявою про виправлення описки в наказі про звільнення, але він не скористався цією можливістю. Позивачем також не було доведено, що заява на звільнення написана під психологічним тиском. Виходячи з вищесказаного немає ніяких підстав для визнання звільнення позивача незаконним.

Висновок

Працівник не підлягає відновленню на роботі, якщо роботодавець оформив процедуру звільнення без порушень законодавства, але при цьому допустив описку в посиланні на статтю КЗпП як на підставу для звільнення.