Чи можна стягнути всю суму матеріального збитку в разі наявністі договору про повну матеріальну відповідальність з працівником

Сторони спору

Позивач – роботодавець (підприємство); відповідач – працівник.

Обставини справи

Відповідач був призначений на посаду начальника баз, із ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким він був зобов’язаний дбайливо ставитися до ввірених йому матеріальних цінностей, вести їх облік і нести повну матеріальну відповідальність за їх збереження. За час виконання посадових обов’язків відповідач неодноразово отримував від підприємства товарно-матеріальні цінності (далі – ТМЦ) на підставі бухгалтерських документів, проте не вів облік і не подавав звіт про рух і залишки ТМЦ. Із цієї причини підприємством була проведена інвентаризація, у результаті була виявлена недостача ТМЦ і встановлена загальна сума завданого підприємству майнового збитку, що підтверджується актом, з яким відповідач був ознайомлений. Добровільно погасити суму збитку відповідач відмовився, тому підприємство звернулося до суду.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог підприємству було відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Підприємство подало касаційну скаргу.

Позиція позивача

Підприємство зазначало, що працівник мав стежити за схоронністю ввірених йому ТМЦ на підставі укладеного з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а також був зобов’язаний здійснювати нагляд за матеріально-технічним станом баз, вести облік матеріальних цінностей і нести повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому цінностей відповідно до посадової інструкції. Заявник посилався на бухгалтерські документи (копії прибуткових накладних), які підтверджують факт отримання ТМЦ працівником, що останній не заперечував.

На чиєму боці суд

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін. Підприємству відмовлено в задоволенні його касаційної скарги (Постанова Верховного Суду від 29.06.21 р., ЄДРСР, реєстр. № 98267270).

Аргументи суду

1. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством із працівниками, що досягли 18-річного віку, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (ст. 135¹ КЗпП). Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24 (далі – Перелік № 447).
2. Виконуючи вимогу п. 1 ст. 134 КЗпП, суд перевірив, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135¹ КЗпП може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності (недостача, псування) майна та інших цінностей, переданих особі для зберігання або інших цілей, і чи був укладений такий договір із відповідачем.
3. Згідно з Переліком № 447, відповідач не належить до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. У такому разі за завдану шкоду на працівника може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність, якщо відповідно до чинного законодавства працівник за іншими підставами не несе матеріальної відповідальності в повному розмірі збитку

Висновок

Договір про повну матеріальну відповідальність у письмовій формі можна укладати тільки з працівниками, які обіймають певні посади або виконують певні роботи, включені до Переліку № 447. Такий договір, укладений з іншими особами, є недійсним. Факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність у випадках, не передбачених законодавчо, не є підставою для покладання на працівника матеріальної відповідальності в повному розмірі збитку згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП.