Позивач – працівник, відповідач – роботодавець.
За наказом роботодавця із зарплати працівника було утримано 368,19 грн – як суму, надмірно виплачену йому в результаті допущеної бухгалтером лічильної помилки. Працівник же вважав, що ця сума, як і в минулих місяцях, нарахована йому як індексація зарплати, тобто не є результатом лічильної помилки, а отже, підстав утримувати цю суму з його зарплати в роботодавця не було.
Працівник звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: визнати неправомірними дії роботодавця, скасувати наказ про утримання з його зарплати 368,19 грн і стягнути з роботодавця цю суму на його користь.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог. Тоді позивач вирішив відстоювати свої права далі і подав касаційну скаргу.
Позивач (працівник). Подання касаційної скарги мотивував тим, що апеляційний суд, хоча і дійшов правильного висновку про неправомірність винесення відповідачем вищезазначеного наказу, проте неправильно застосував положення ст. 233 КЗпП, оскільки не взяв до уваги, що вимоги про стягнення зарплати в разі порушення законодавства про оплату праці не обмежуються якимось строком.
Відповідач (роботодавець). Стверджував, що бухгалтер допустив лічильну помилку, тому на підставі наказу по підприємству із зарплати працівника правомірно була утримана помилково нарахована і виплачена йому сума індексації у розмірі 368,19 грн.
Верховний Суд задовольнив позовні вимоги позивача (Постанова Верховного Суду від 27.02.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 80235745. Постанова Житомирського апеляційного суду від 22.11.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 78106990).
Нарахування зарплати із сумою індексації, як і в попередніх місяцях, не може вважатися результатом лічильної помилки. Тому сума індексації, нарахованої відповідно до вимог законодавства, не підлягає утриманню із зарплати працівника