Коли можна стягнути з юрособи невиплачені дивіденди

Дивіденди: правила та приклади

Сторони спору

Позивач – акціонер ПАТ (фізособа); відповідач – публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ).

Обставини справи

Позивач є акціонером ПАТ, маючи прості іменні акції. На загальних зборах ПАТ були прийняті рішення про виплату акціонерам дивідендів за 2007, 2010, 2011–2014 роки і визначені терміни виплати цих дивідендів. Кінцевий термін виплати дивідендів був таким: за 2007 рік – 11.08.11 р.; за 2010 рік – 31.12.11 р.; за 2011, 2012, 2013 роки – 10.04.15 р.; за 2014 рік – 03.10.15 р. Проте станом на 2019 рік свої зобов'язання з виплати дивідендів ПАТ не виконало. Позивач звернувся до господарського суду 31.10.19 р. з позовом про стягнення з ПАТ суми дивідендів, 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих на суму основного боргу.

Позиції сторін

Позивач. Просив стягнути з відповідача суму нарахованих дивідендів, 3 % річних та інфляційні витрати.

Відповідач. Просив відмовити в задоволенні позову і подав заяву про застосування строків позовної давності.

На чиєму боці суд.

Суд був на боці відповідача (ПАТ) (рішення господарського суду м. Києва від 30.01.20 р., ЄДРСР, реєстр. № 87510833). У задоволенні позовних вимог було відмовлено внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

Аргументи суду

1. Інформацію про порядок, терміни та умови виплати дивідендів відповідач розміщував у засобах масової інформації, як того вимагало законодавство і статут товариства.
2. Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу (далі – ЦК) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК у загальному випадку строк позовної давності становить 3 роки. Перебіг позовної давності починається з того дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).
3. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом по суті справи (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК). Закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
4. Згідно із ч. 4 ст. 319 власність зобов'язує. При цьому особа, здійснюючи право власності на майно, що належить йому, має діяти відповідально. Зокрема, проявляти турботу стосовно цього майна, бути обізнаною про його стан тощо. Той факт, що особа не знала про допущене порушення через байдужість до своїх прав, робить неможливим відновлення пропущеного строку для звернення до суду.
5. Порівняльний аналіз понять «дізнався» і «міг дізнатися», що містяться у ст. 261 ЦК, дозволяє дійти висновку, що в особи є не тільки можливість, але й обов'язок знати про стан своїх майнових прав. Тому однієї заяви про те, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
6. У момент прийняття всіх рішень про виплату дивідендів позивач був співробітником ПАТ, а значить, у разі належного здійснення права власності на майно (акції), що належить йому, мав додаткову можливість бути обізнаним у питанні про виплату дивідендів акціонерам товариства.

Висновок

У розглянутій ситуації акціонер звернувся до суду за стягненням дивідендів надто пізно: 3-річний строк позовної давності, що обчислюється з моменту закінчення строку виплати, давно минув. свою довгу бездіяльність позивач мотивував тим, що не був повідомлений про прийняття рішення про виплату дивідендів. проте в рішенні у цій справі суд зазначив, що позивач не знав, але міг дізнатися про виплату дивідендів. тому якщо ваші права на виплату дивідендів порушуються, будьте пильними і не пропустіть строк позовної давності для звернення до суду!