Інспекційне відвідування органів держпраці та порушення таємниці кореспонденції: судова практика

Інспектор Держпраці прийшов до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) з інспекційним відвідуванням та зробив висновок про допущення до роботи трьох осіб без оформлення із ними трудового договору. На підставі акта інспектора начальник управління Держпраці виніс постанову про накладення на ТОВ штрафу в розмірі 335 070 грн. (111 690 грн. за кожного неоформленого працівника). Рішення було винесено, незважаючи на порушення в оформленні направлення на проведення інспекційного відвідування та доказів інспектора (записи телефонних розмов із працівниками без їхнього дозволу). Тому ТОВ не погодилося із штрафом і вирішило оскаржити його до суду. Суд став на бік ТОВ і визнав протиправними дії органу Держпраці щодо проведення інспекційного відвідування та скасував постанову про накладення штрафу (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.18 р. у справі № 2040/5369/18).

Сторони спору: Позивач – ТОВ, Відповідач – обласне управління Держпраці.

Суть спору

Протягом 16 та 17 травня 2018 року інспектором Держпраці (далі – інспектор) було проведено інспекційне відвідування території спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів, розташованої у межах селищної ради. За результатами перевірки складено акт, у якому зроблено такий висновок:

посадовими особами Позивача порушено вимоги ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП, а саме допущено до роботи трьох осіб без оформлення з ними трудового договору.

За таке порушення ст. 265 КЗпП передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Тобто у 2018 році штраф становить 111 690 грн. за одного працівника, який приступив до роботи без належного оформлення.

На підставі висновків акта та абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП начальник управління Держпраці області прийняв постанову про притягнення ТОВ до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 335 070 грн. (111 690 грн. х 3).

Позивач, не погодившись із цією постановою, вирішив оскаржити її до адміністративного суду. Він вважає свої права порушеними, адже інспекційне відвідування здійснено неправомірно, направлення оформлено із порушенням вимог законодавства (зазначена певна територія, а не Позивач), порушено таємницю кореспонденції у вигляді запису телефонних розмов.

Суд першої інстанції погодився із доводами Позивача, тому повністю задовольнив позов – визнав протиправними дії Відповідача щодо проведення інспекційного відвідування, скасував постанову про притягнення Позивача до відповідальності. Також суд стягнув на користь Позивача кошти, витрачені на сплату судового збору.

Рішення суду

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.18 р. у справі № 2040/5369/18 позов задоволено у повному обсязі. Відповідач подав апеляційну скаргу, яка була залишена без руху через несплату судового збору. Для усунення цих недоліків Відповідачу надається десять днів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.18 р. у справі № 2040/5369/ 18 апеляційну скаргу повернуто скаржнику (Держпраці) через неусунення недоліків (не сплатили судовий збір).

Аргументи суду

1. Судом установлено, що направлення на інспекційне відвідування складено з порушеннями, тому інспектор взагалі не мав підстав здійснювати заходи контролю стосовно Позивача. А саме:

• у направленні зазначено, що інспектору доручається провести інспекційне відвідування території спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів, розташованої у межах селищної ради. Контролю підлягають питання дотримання трудового законодавства у частині належного оформлення трудових відносин. Направлення є дійсним 16–17.05.18 р., оформлене на підставі наказу Відповідача.

Серед обов’язкових реквізитів направлення має бути найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності якого здійснюється захід (ч. 3 ст. 7 Закону від 05.04.07 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877).

А розглянуте направлення складено не на певну особу, а на місце, що є прямим порушенням Закону № 877.

Таким чином, суд указує, що направлення не відповідає вимогам ч. 3 ст. 7 Закону № 877, тому не надавало службовій особі Держпраці права здійснити інспекційне відвідування Позивача.

2. Суб’єкт господарювання, стосовно якого здійснюється захід контролю, має право вимагати від посадових осіб Держпраці, зокрема (ч. 1 ст. 10 Закону № 877):

• додержання вимог законодавства;
• копію посвідчення (направлення) на проведення планового чи позапланового заходу.

Всупереч цьому Відповідач не пред’явив Позивачу копію направлення. Свою позицію Відповідач обґрунтував тим, що у Позивача немає права вимагати таке направлення та Відповідач не зобов’язаний його надавати. Суд відхилив ці доводи та наголосив, що такі дії є грубим порушенням прав Позивача, визначених ст. 10 Закону № 877. Копія направлення надіслана Позивачу після проведення інспекційного відвідування разом із примірником акта (згідно з описом вкладення до листа з оголошеною цінністю).

Враховуючи порушення з боку Відповідача (п. 1 та 2), суд зробив загальний висновок, що інспекційне відвідування є незаконним, адже захід контролю здійснено на підставі наказу та направлення, у яких не вказано найменування Позивача, направлення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 7 Закону № 877 та не вручено до початку заходу.

Крім того, у разі незаконності перевірки або заходів контролю в іншій формі (зокрема, у формі інспекційного відвідування) прийнятий за результатами таких заходів акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 23.01.18 р. у справі № 804/12558/14. Тому позовна вимога із цього приводу є аргументованою та такою, що підлягає задоволенню.

3. Стосовно доказів, а саме аудіозаписів розмов з особами, які, на думку Відповідача, виконували роботу без оформлення трудових договорів, доданих останнім на підтвердження своєї позиції, суд зазначив таке.

За своєю суттю аудіофайли є записами телефонних розмов між інспектором та невстановленими особами. Водночас фізособа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції (ч. 1 ст. 306 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Така кореспонденція може використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка їх направила, та адресата (ч. 2 ст. 306 ЦК). Право особи на таємницю листування закріплено також в основному законодавчому акті держави – Конституції України (ст. 31).

Утім Відповідач не надав доказів про отримання згоди фізосіб, з якими велася телефонна розмова. Тож хоча ч. 4 ст. 306 ЦК і передбачає можливість долучення до справи кореспонденції, що стосується фізособи або справи, але не встановлює винятків із правил ст. 31 Конституції та ч. 2 ст. 306 ЦК. Такі розмови можуть бути долучені до справи як докази тільки за згодою обох учасників розмови.

Відповідач неправильно трактує надане йому право фіксування інспекційного відвідування (пп. 6 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.17 р. № 295, далі – Порядок № 295). Інспектор може зафіксувати засобами аудіо-, фото- та відеотехніки саме перебіг інспекційного відвідування у місці його проведення. Інспектор не має повноважень порушувати таємницю кореспонденції фізосіб у вигляді телефонних розмов та використовувати її у своїй діяльності.

Отже, аудіозаписи отримано і використано Відповідачем із порушенням приписів ст. 31 Конституції, ч. 2 ст. 306 ЦК та п. 11 Порядку № 295, тому суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням установленого законом порядку (ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства).

4. У ході аналізу правовідносин між Позивачем та виявленими фізособами було встановлено, що між ними укладено договори підряду. Вивчивши ці договори, суд не виявив порушень вимог ст. 24 КЗпП у відносинах із фізособами, а також указав на відсутність підстав для притягнення Позивача до відповідальності згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Таким чином, під час розгляду справи Відповідач не довів правомірності інспекційного відвідування, обґрунтованості та правомірності викладених в акті висновків, а також законності постанови начальника управління про притягнення ТОВ до відповідальності.

Тому суд погодився з аргументами Позивача та дійшов висновку: задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Суд визнав протиправними дії управління Держпраці щодо проведення інспекційного відвідування на підставі наказу начальника управління Держпраці та направлення, визнав протиправною та скасував постанову про притягнення Позивача до відповідальності, а також стягнув на користь Позивача сплачений ним судовий збір.

Висновки

Заходи державного нагляду (контролю) повинні здійснюватися згідно з нормами чинного законодавства. Направлення на інспекційне відвідування має містити найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності якого здійснюється захід. Тобто в ньому не може бути вказано певну територію чи місце, має бути наведена назва суб’єкта перевірки.

Враховуючи допущені помилки, суд робить висновок, що інспекційне відвідування є незаконним, адже захід контролю здійснено на підставі наказу та направлення, які не містять найменування суб’єкта господарювання, направлення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 7 Закону № 877 та не вручено до його початку.

Крім того, інспектор записував телефонні розмови із фізособами, що є грубим порушенням таємниці кореспонденції. Інспектор має право фіксувати засобами аудіо-, фотота відеотехніки тільки перебіг інспекційного відвідування в місці його проведення. Тож суд не взяв до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. Сподіваємося, що така позиція суду використовуватиметься всіма суддями.