Що є підтвердженням факту неукладення із працівником трудового договору

Сторони спору

Позивач – фізособа-підприємець; відповідач – орган Держпраці.

Обставини справи

У ході інспекційних відвідувань орган Держпраці виявив, що в підприємця є неоформлені працівники. Про їх прийняття на роботу він не повідомив орган ДПС, а також при виплаті ним зарплати він не сплачував ПДФО, військовий збір та ЄСВ. Орган Держпраці оштрафував підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП за фактичний допуск фізосіб до роботи без оформлення з ними трудових договорів. Підприємець оспорив цей штраф, подавши позов до адміністративного суду. Свою позицію він мотивував тим, що трудові договори з працівниками у нього були оформлені, а абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП не встановлює відповідальності за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу ДПС про прийняття на роботу. Суд відмовив у задоволенні позову, апеляційний суд залишив у силі це судове рішення. Тоді підприємець подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Позиції сторін

Позивач. Просить скасувати винесені судові постанови і відправити справу на новий розгляд.

Відповідач. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

На чиєму боці суд

Суд був на боці відповідача (органу Держпраці), залишивши в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій (Постанова Верховного Суду від 29.04.20 р., ЄДРСР, реєстр. № 88986455).

Аргументи суду

1. Обов’язковими умовами допуску до роботи є укладення із працівником трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і повідомлення органу ДПС про прийняття співробітника на роботу.
2. Як установлено судами і не спростовано касатором, фактичний допуск до виконання роботи відбувся 01.07.17 р. Зарплата працівникам виплачувалася протягом липня – жовтня 2017 року без сплати ЄСВ і податків. Тільки після перевірки позивача посадовими особами органу ДПС і складання акта від 20.10.17 р. позивач сплатив 13.11.17 р. донараховані йому контролюючим органом податкові зобов’язання, штраф і податковий борг з ЄСВ.
3. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що працівники були фактично допущені позивачем до виконання роботи без повідомлення органу ДПС про їх прийняття на роботу. Цю обставину ставить під сумнів факт укладення з такими працівниками трудових договорів.
4. У касаційній скарзі позивач стверджує, що між ним і працівниками укладалися трудові договори саме 01.07.17 р. – у день фактичного допуску їх до роботи. Проте, як установлено судами і не спростовано касатором, такі договори не були надані позивачем під час судового розгляду справи. Крім того, фактом укладення зазначених договорів саме 01.07.17 р. не спростовується факт виплати позивачем зарплати (винагороди) цим працівникам без нарахування і сплати ЄСВ та податків, а за таке порушення ст. 265 КЗпП передбачено штрафні санкції.

Висновок

1. У цьому спорі підприємець намагався довести, що з найманими працівниками в нього укладено трудові договори. Проте ці трудові договори він чомусь не пред’явив суду. Крім того, факт несплати «зарплатних» податків при виплаті працівникам зарплати, а також неповідомлення органу ДПС про прийняття співробітників на роботу були розцінені судом як докази неукладення трудових договорів.
2. Також зверніть увагу на те, що абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП передбачає застосування штрафу не тільки за фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору, але й за виплату зарплати без нарахування і сплати податків та ЄСВ (зараз за це порушення застосовується штраф у розмірі 10 МЗП). І той факт, що підприємець пізніше, після податкової перевірки, усе ж таки сплатив «зарплатні» податки та ЄСВ, не врятувало його від штрафів. Докладніше про застосування «трудових» штрафів читайте у в «Штрафи за порушення у сфері трудових відносин: правила і практика».