Бліц-відповіді експертів Uteka на гарячі запитання передплатників: бухоблік, податок на прибуток, ПДВ, трудові та договірні правовідносини

Бухгалтерський облік

Підприємство має у власності автомобіль, норми витрати палива на який не встановлені Нормами, затвердженими наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі – Норми № 43). Тому підприємство замовило розробку норм ДержавтотрансНДІпроекту. Як у бухгалтерському обліку відобразити витрати на оплату цієї послуги?

У пп. 2.1.5 Норм № 43 сказано, що для нових моделей та автомобілів оригінальної конструкції, що не ввійшли до переліку, наведеного в даному документі, застосовуються тимчасові норми витрати палива, які розробляються ДержавтотрансНДІпроектом. Ці тимчасові норми є діючими тільки для конкретного підприємства, яке замовило їх розробку. Такі послуги є платними.

У бухобліку плата за розробку норм витрати палива включається до складу витрат. Спрямованість їх залежить від виду діяльності, у якій буде експлуатуватися автомобіль із цими тимчасовими нормами. Наприклад, розробка норм для автомобіля, який використовується для збуту товарів, реалізації продукції, проведення різних маркетингових заходів, буде формувати рахунок 93 «Витрати на збут».

Нагадаємо, що формування і склад витрат у бухобліку регулюється П(С)БО 16 «Витрати».

При експлуатації вантажного автомобіля спостерігається підвищена витрата дизельного палива (причина – незадовільний стан багатьох доріг, а місцями повне їх руйнування).
Як правильно застосувати й обґрунтувати підвищення норми витрати дизельного палива на даний автомобіль відповідно до Норм № 43?

Норми № 43 містять чималу кількість різних коригуючих коефіцієнтів, які передбачають збільшення норм витрати палива при поїздках у несприятливих дорожніх умовах або ж у міських умовах, а також при поїздках із частими зупинками. Наприклад, підвищувальні коефіцієнти можна знайти в таких пунктах Норм № 43 (там зазначено, у яких випадках вони застосовуються):

• пп. 3.1.4 – робота в міських умовах;
• пп. 3.1.5 – робота в напружених дорожніх умовах міст, пов'язаних із частими зупинками руху, зокрема

в центральній частині міст;

• пп. 3.1.6 – тимчасове ускладнення дорожнього руху, пов'язане із проведенням дорожніх ремонтних робіт, а також робота, що вимагає зниженої швидкості (перевезення великогабаритних, небезпечних, скляних і т. п. вантажів);
• пп. 3.1.7 – їзда у важких дорожніх умовах по полях, пересіченій місцевості і т. п. (за межами доріг загального користування), а також у надважких умовах у період сезонного бездоріжжя, снігопадів, паводків, ожеледі та інших несприятливих погодних умов;
• пп. 3.1.8 – робота у важких умовах на дорогах загального користування (сезонне бездоріжжя, ожеледь, паводки та інші стихійні лиха).

Як бачите, коефіцієнта, який передбачав би збільшення норм витрати палива за «розбитість» наших доріг, тут немає. Проте застосування інших коефіцієнтів у сукупності дозволить розрахувати коректні норми для вашого автомобіля.

Дуже важливий момент! В основному такі коефіцієнти застосовуються не на весь маршрут їзди автомобіля, а тільки на конкретні його ділянки. Наприклад, на ділянку, на якій проводяться дорожні ремонтні роботи. Для цього відповідальні особи, призначені наказом по підприємству, роблять записи в подорожніх листах або інших документах, указуючи довжину такої ділянки. Порядок документування таких записів повинен бути передбачений наказом (іншим розпорядчим документом).

Податок на прибуток

Наше підприємство – платник податку на прибуток із річним звітним періодом. У 2017 році ми користувалися пільгою з даного податку і 26.02.18 р. одночасно з декларацією з податку на прибуток подали Звіт про суми податкових пільг (форма № 1-ПП, далі – Звіт) за 2017 рік. У червні ми отримали акт камеральної податкової перевірки. Згідно з актом наше підприємство порушило строки подання Звіту. На думку податківців, Звіт потрібно було подати не пізніше 9 лютого 2018 року.
Чи мають рацію перевіряючі?

Так, на жаль, фахівці контролюючого органу мають рацію.

Форма Звіту і Порядок його заповнення затверджені постановою КМУ від 27.12.10 р. № 1233 (далі – Порядок № 1233). Згідно з п. 3 Порядку № 1233 Звіт подається за 3, 6, 9 і 12 календарних місяців за місцем реєстрації платника протягом 40 календарних днів (далі – к. д.) після закінчення звітного податкового періоду. У даному випадку звітний податковий період – 2017 рік. Відлічуємо після закінчення року 40 к. д. (це 31 день січня та 9 днів лютого). Як бачите, слід подати Звіт за 2017 рік не пізніше 09.02.18 р. Незважаючи на те, що починаючи з 2018 року згідно з пп. 49.18.6 Податкового кодексу (далі – ПК) строк подання річної декларації з податку на прибуток як для річних, так і для квартальних платників становить 60 к. д. після закінчення звітного року (тобто останній день подання декларації за 2017 рік – 1 березня 2018 року).

Справа в тому, що строк подання Звіту не прив'язаний до строку подання декларації з податку на прибуток. І це правильно. Адже у Звіті відображаються суми пільг не тільки з податку на прибуток, але й із ПДВ, податку на землю і т. д.

Таким чином, за порушення строку подання Звіту платника очікує штраф у розмірі 170 грн., передбачений п. 120.1 ПК (див. також лист ДФС від 17.01.18 р. № 1390/7/99-99-12-02-04-17). Крім того, на посадових осіб підприємства будуть накладені адміністративні штрафи згідно зі ст. 163¹ КУпАП.

Платник ПДВ і податку на прибуток, який зобов'язаний розраховувати всі різниці, передбачені ПК, продав виробничий основний засіб (далі – ОЗ) за ціною, нижчою від його балансової залишкової вартості.
Які податкові наслідки спричинить така операція?

Для цілей податку на прибуток нормами ПК не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на різниці, пов'язані із продажем ОЗ за ціною, нижчою від його балансової вартості. Тому платник у періоді продажу ОЗ повинен у звичайному порядку застосовувати різниці згідно з п. 138.1 і 138.2 ПК незалежно від того, за якою ціною продається об'єкт. Тобто фінрезультат звітного періоду потрібно:

• збільшити – на суму залишкової балансової вартості об'єкта ОЗ, визначеної за правилами бухобліку. Сума різниці відображається в ряд. 1.1.2 додатка PI до звітної декларації за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.10.15 р. № 897 (далі – декларація);
• зменшити – на суму залишкової вартості об'єкта ОЗ, визначеної за правилами ст. 138 ПК. Сума різниці відображається в ряд. 1.2.2 додатка PI до декларації.

Водночас у випадку продажу ОЗ за ціною, нижчою від його балансової вартості доведеться додатково нарахувати ПДВ на різницю між балансовою (залишковою) вартістю об'єкта за даними бухобліку, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, і фактичною ціною його продажу. Адже, згідно з п. 188.1 ПК, у випадку постачання необоротних активів база обкладення ПДВ не може бути нижча від їх бухгалтерської балансової вартості станом на початок того звітного податкового періоду, у якому активи були продані.

ПДВ

Платнику податків виділяються гроші з бюджету у вигляді капітальних трансфертів за кодом бюджетної класифікації 3210 для придбання (спорудження) або капітального ремонту об'єктів ОЗ.
Чи потрібно нараховувати податкові зобовязання при отриманні цих грошей?

Ні, при отриманні цих грошей не потрібно нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ. 

Пояснимо чому. Згідно з п. 1.6 Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.12 р. № 333, капітальні трансферти надаються на придбання капітальних активів, для покриття збитків, які акумульовані підприємствами – отримувачами трансферту протягом ряду років або виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальні трансферти – це безоплатні, безповоротні платежі, які носять разовий і нерегулярний характер як для постачальника (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Суми, які виділяються з бюджету у вигляді капітальних трансфертів, мають цільове призначення. Тобто за своєю суттю капітальний трансферт – це цільове фінансування з боку держави.

Таким чином, якщо суми, виділювані з бюджету, не є компенсацією вартості товарів (послуг), які поставляються отримувачем таких коштів, об'єкт обкладення ПДВ не виникає.

У нашій ситуації гроші виділяються на придбання (спорудження) або капітальний ремонт об'єктів ОЗ. Ці операції не є постачанням товарів (послуг), а значить, об'єкт обкладення ПДВ не виникає. Аналогічної думки дотримується і ДФС (ЗІР, категорія 101.04; лист від 23.12.16 р. № 22319/5/99-99-15-03-02-16, далі – Лист № 22319).

Однак якщо трансферт надходить до платника податків у рахунок оплати вартості поставлених ним товарів (послуг) (у т. ч. і тих, що поставляються в рамках програми благоустрою міста або інших подібних програм), такі операції для цілей ПДВ є об'єктом оподаткування. Тоді на дату зарахування таких грошей на банківський рахунок платника ПДВ цей платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з вартості поставлених товарів (послуг).

Платник ПДВ придбав товари (послуги) та об'єкти ОЗ за рахунок бюджетних коштів, що надійшли йому у вигляді капітальних трансфертів за кодом бюджетної класифікації 3210. Чи може він включити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з такими придбаннями?

Так, може. Як ми вже зазначали в попередньому запитанні, капітальними трансфертами вважаються безоплатні, безповоротні платежі. Тобто виходить, що товари (послуги), об'єкти ОЗ, які придбаваються платником ПДВ за рахунок бюджетних коштів, що надійшли йому у вигляді капітальних трансфертів, уважаються для цілей ПДВ придбаними безпосередньо платником. І такий платник може віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при їх придбанні (при наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної) (п. 198.2, 198.6 ПК).

Водночас у бухгалтерському обліку в періоді відображення податкового кредиту визнаються доходи в сумі такого податкового кредиту (проведення Дт 641 – Кт 631 і Дт 482 – Кт 745). А якщо придбані за рахунок капітальних трансфертів товари (послуги) та об'єкти ОЗ використовуються платником в операціях, що не обкладаються ПДВ, або негосподарській діяльності, тоді податковий кредит потрібно відкоригувати шляхом нарахування податкових зобов'язань згідно з п. 198.5 ПК.

Аналогічної думки дотримується і ДФС (ЗІР, категорія 101.13; Лист № 22319).

Трудові правовідносини

Працівник, прийнятий із випробним строком, не справляється з дорученою йому роботою.
Як його правильно звільнити?

При звільненні працівника, який не пройшов випробний строк, потрібно керуватися ст. 28 і 40 КЗпП.

Так, під час випробного строку роботодавець має право звільнити працівника, про що він повинен його попередити за три дні до дати звільнення в письмовій формі.

Форма такого повідомлення законодавством не затверджена, тобто повідомлення складається в довільній формі.

Рекомендуємо вам указати в такому повідомленні:

• П. І. Б. працівника і його посаду (професію);
• номер і дату наказу, яким був установлений випробний строк;
• дату, з якої працівник буде звільнений у зв'язку з незадовільними результатами, які він показав під час випробного строку.

Це повідомлення необхідно дати працівнику під підпис.

Після закінчення трьох днів із моменту ознайомлення працівника з повідомленням працівника звільняють на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП.

Формулювання в наказі може бути таким.

«Звільнити Киричун Ларису Антонівну, бухгалтера, з 24 липня 2018 року на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю обійманій посаді, виявленою протягом випробного строку».

Із наказом потрібно ознайомити працівника під підпис, внести відповідний запис до трудової книжки й віддати трудову книжку, а також здійснити повний розрахунок із працівником у день його звільнення.

Працівник підприємства навчається у виші заочно й подав роботодавцю довідку-виклик на сесію. Однак роботодавець відмовив працівнику в наданні навчальної відпустки, мотивуючи це тим, що профіль навчального закладу не відповідає видам діяльності, якими займається підприємство-роботодавець.
Наскільки правомірна така відмова і якщо неправомірна, то чи встановлена за це відповідальність?

Така відмова роботодавця є неправомірною.

Право працівників, які навчаються у вишах, на отримання відпустки у зв'язку з навчанням передбачене ст. 15 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. І це право ніяк не залежить від профілю вишу або напрямів діяльності підприємства, де працює студент цього вишу. Це право залежить тільки від того, успішно навчається працівник у виші чи ні. А підтверджується успішність такого навчання довідкою-викликом за формою № Н-5.01 (затверджена наказом Міносвіти від 16.02.18 р. № 160).

У працівника є така довідка на відповідну сесію – значить, він навчається успішно. А якщо немає довідки – значить, і права на додаткову відпустку у зв'язку з навчанням немає. Тривалість відпустки залежить від ступеня акредитації вишу та курсу, на якому навчається працівник.

Відмова в наданні навчальної відпустки при наявності довідки-виклику є порушенням трудового законодавства. Санкції за такі порушення передбачені ст. 265 КЗпП. Ми вважаємо, що в даному випадку до роботодавця може бути застосований штраф у розмірі 1 МЗП (у цьому році 3 723 грн.) – за порушення інших вимог трудового законодавства. Також до посадових осіб підприємства, винних у допущеному порушенні, може бути застосований адміністративний штраф у розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.) на підставі ст. 41 КУпАП.

Договорні правовідносини

У підприємства виникла необхідність орендувати приміщення для ведення господарської діяльності. Таке приміщення є у власності в директора, і він готовий здати це приміщення підприємству в оренду. Як це правильно оформити? Виходить, договір оренди в цьому випадку підписується з обох сторін однією і тією ж особою?

Дане питання розглянемо для двох ситуацій.

Ситуація 1. На підприємстві тільки один найманий працівник – директор

Тоді, дійсно, виходить, що директор буде підписувати договір як зі сторони підприємства (як його директор), так і зі своєї сторони (як звичайна фізособа).

На наш погляд, при такому підписанні договору буде порушена норма ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу (далі – ЦК). У даній статті сказано, що представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. І в подальшому такий договір може бути визнаний недійсним.

Щоб уникнути таких наслідків, рекомендуємо доручити третій особі укласти від імені підприємства договір оренди приміщення. Як це зробити? Наприклад, можна оформити цивільно-правовий договір із третьою особою – не працівником підприємства, доручивши цій особі укласти договір із директором як фізособою від імені підприємства.

Нагадуємо, що такий договір повинен містити всі істотні умови, передбачені ст. 180 Господарського кодексу:

• предмет (учинення певних дій – у даному випадку укладання договору від імені підприємства);
• ціна (договір може бути як платним, так і безплатним);
• строк дії (наприклад, до 14 серпня 2018 року).

Ситуація 2. На підприємстві крім директора є й інші наймані працівники

У такій ситуації директор може видати співробітнику підприємства довіреність на право укладання договору від імені підприємства.

При складанні довіреності необхідно дотримуватися основних вимог, закріплених у ст. 244–250 ЦК. Так, у довіреності слід указати:

• строк її дії. Урахуйте, що довіреність, у якій не зазначена дата складання, є нікчемною (ч. 3 ст. 247 ЦК);
• обсяг повноважень, наданих довіреністю (у даному випадку – працівник уповноважений на підписання договору оренди приміщення);
• форму довіреності. Пам’ятайте, що довіреність на підписання договору, що підлягає нотаріальному посвідченню, також повинна бути засвідчена нотаріусом (ч. 1 ст. 245 ЦК).

Довіреність може бути як разова (на укладання договору оренди приміщення), так і багаторазова (наприклад, на укладання різних договорів від імені підприємства на строк із 01.07.18 р. по 31.12.18 р.).