Надаємо послуги зі зберігання зерна: чи потрібно сплачувати податок на нерухомість?

Відповімо на запитання, яке виникло у двох підприємств, що надають послуги зі зберігання зерна. Підприємства різні, тому і відповіді на поставлене запитання будуть різними.

Підприємство (основний вид діяльності – оптова торгівля) надає послуги зі зберігання зерна на одному зі своїх складів. Чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за такий склад?

Давайте розберемося. Згідно з Держкласифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 будівлі для зберігання зерна належать до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271.3). А відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 Податкового кодексу (далі – ПК), не є об'єктами обкладення податком на нерухомість будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо в сільськогосподарській діяльності.

Виходить, що для звільнення від сплати податку на нерухомість мають виконуватися одночасно дві умови:

• підприємство повинне бути сільськогосподарським товаровиробником;
• будівля повинна використовуватися в сільськогосподарській діяльності.

З'ясуємо, наскільки виконуються ці умови у підприємства, що поставило запитання.

Підприємство, яке зберігає зерно, називається зерновим складом (п. 15 ст. 1, ст. 7 Закону від 04.07.02 р. № 37-IV «Про зерно і ринок зерна в Україні»). Таке підприємство надає послуги зі зберігання зерна у власному зерносховищі з видачею складських документів. Зерносховище – це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (будівля, приміщення тощо). Послуги зі зберігання зерна включають цілий комплекс заходів, таких як приймання, доопрацювання, зберігання і відвантаження зерна.

Чи достатньо підприємству бути зерновим складом, щоб уважатися сільськогосподарським товаровиробником?

У пп. 14.1.235 ПК сказано, що сільськогосподарський товаровиробник – це юрособа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймищах, а також переробкою сільгосппродукції. Це визначення застосовується для цілей гл. 1 розд. XIV ПК, тобто для встановлення кола платників єдиного податку четвертої групи. Проте аналогічні визначення цього терміна ми знайдемо і в інших нормативних актах, наприклад у Законі від 09.02.12 р. № 4391-VI.

Із цих визначень випливає, що перша умова не виконується: підприємство, яке тільки виконує функції зернового складу, не є сільськогосподарським товаровиробником.

З приводу другої умови. Сільськогосподарська діяльність – це діяльність, пов'язана із сільськогосподарським виробництвом і наданням послуг сільськогосподарського характеру (ч. 1 Методики, затвердженої наказом Держкомстату від 14.02.11 р. № 33). Послуги зі зберігання зерна можна вважати послугами сільськогосподарського характеру (тобто друга умова виконується, але це нам нічого не дає).

Таким чином, якщо підприємство, яке не є сільськогосподарським товаровиробником, зберігає зерно у своїх приміщеннях, то податок на нерухомість за ці приміщення підприємство сплачує на загальних підставах (зрозуміло, якщо рішенням місцевих органів влади на такі приміщення не надано пільгу).

Промислове підприємство (основний вид діяльності – виробництво продукції) попутно надає послуги зі зберігання зерна на одному зі своїх складів. При цьому всі будівлі, що знаходяться у власності цього підприємства, визначені техдокументацією як «Виробничий комплекс». Чи потрібно у цьому випадку сплачувати податок на нерухомість за такий склад?

Тут ситуація дещо інша. Склад є власністю промислового підприємства. Чи вплине цей факт будь-яким чином на оподаткування складу? Безумовно.

Як ми з'ясували, підприємство, що виконує функції зернового складу, не є сільськогосподарським товаровиробником. Тобто норму пп. «ж» пп. 266.2.2 ПК і в цьому випадку застосувати не можна. Тоді ми зможемо застосувати інший пункт ПК, що звільняє будівлю складу промислового підприємства від обкладення податком на нерухомість, – пп. «є» пп. 266.2.2 ПК. Чи так це насправді?

Склад, хоча і входить до складу виробничого комплексу, як зазначено в техдокументації, але використовується не для виробництва, тобто не за своїм прямим призначенням. Із цього приводу у фіскальних органів дві діаметрально протилежні позиції:

• в одному з роз'яснень зазначено, що нормами ПК не передбачено будь-якого обмеження в частині використання виробничих будівель, тому такі будівлі не обкладаються податком на нерухомість (ЗІР, категорія 106.02);
• в іншому роз'ясненні сказано, що виробнича будівля, яка використовується як адміністратив-но-побутове приміщення, є об'єктом оподаткування (ЗІР, категорія 106.02).

Звичайно ж, ми дотримуємося думки, викладеної в першій позиції: нормами ПК не передбачені обмеження в частині використання виробничих будівель, тому сплачувати податок за такі об'єк-ти нерухомості (у цьому випадку склад) не потрібно.

Крім того, у першому роз'ясненні фіскальний орган наполягає на тому, щоб у техдокументації на такі будівлі був зазначений код «1251» «Будівлі промислові». Проте на практиці часто такі коди в документах на право власності будівлею просто відсутні. Тому, на наш погляд, відсутність коду «1251» не є підставою для невизнання такої будів-лі виробничою (у таких випадках у технічних документах зазвичай пишуть цільове призначення будівлі).

Тому, на нашу думку, будівля складу, що входить до складу виробничого комплексу згідно з техдокументацією, не є об'єктом обкладення податком на нерухомість (навіть незважаючи на її використання в інших цілях).