Звіт про власний капітал

Річна фінансова звітність на практичних прикладах

Форма № 4 «Звіт про власний капітал» (далі – Звіт) – не найскладніший із фінансових звітів. Показники, які в ньому відображаються, зазвичай не потребують спеціальних розрахунків, а просто переносяться з інших форм звітності або з регістрів бухобліку. Однак складання Звіту потребує уваги, а включені до нього показники – ретельного аналізу. Тим паче що найчастіше саме йому передусім приділяють увагу найбільш зацікавлені користувачі фінзвітності – власники підприємства. Адже йдеться про їх власний капітал, а капітал, як відомо, не пробачає легковажного ставлення до себе. Причому це однаково стосується як поводження з капіталом, так і його обліку.

У цій консультації розглянемо, як заповнюється Звіт та як пов’язані показники Звіту з іншими формами фінансової звітності.

Для початку діяльності будь-якого підприємства потрібна певна сума коштів – так званий стартовий капітал, який зазвичай формується із початкових внесків власників (засновників). Тож власний капітал є основою господарської діяльності, запорукою незалежності та фінансової спроможності підприємства.

Відповідно до п. 3 розд. I НП(С)БО 1 власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань, а Звіт відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Як зазначено в п. 5.1 Методрекомендацій, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.13 р. № 433 (далі - Методрекомендації № 433), метою складання Звіту є надання користувачам фінзвітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.