Методи обліку витрат і калькулювання собівартості: як обрати свій

Методів обліку виробничих витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції чимало, відповідно, і назви вони носять різні. У методичній літературі описують, зокрема, такі методи, як позамовний, попередільний, поопераційний, попроцесний (простий), нормативний, стандарт-костинг, директ-костинг, абсорпшен-костинг, АВС-костинг та інші. При цьому на одному підприємстві можуть застосовуватися різні методи, які обираються залежно від різних факторів (технологічного процесу, типу виробництва, організації виробництва і т. п.). Про основні методи й ітиметься в консультації.

Під методом обліку виробничих витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції розуміють сукупність прийомів організації документування та відображення витрат на виробництво продукції, які забезпечують визначення фактичної собівартості даної продукції, а також подають необхідну інформацію для контролю над цим процесом.

Як уже було зазначено, існують різні методи. Однак усі вони являють собою модифікацію або гібрид методів і відрізняються один від одного лише деякими характеристиками. До того ж багато які з них застосовуються з метою управлінського обліку. Наприклад, за методом директ-костинг (метод прямих витрат) витрати поділяються на постійні та змінні, а до виробничої собівартості продукції включаються тільки змінні витрати. На противагу йому за методом абсорпшен-костинг (метод поглинання затрат) витрати поділяються на прямі та непрямі, а до собівартості включаються всі витрати повністю.

Однак принципова відмінність характерна для двох полярних методів, що вписуються в українські облікові стандарти, – позамовного та попередільного. Цей розподіл обумовлений вибором первинного об’єкта, за яким ведеться аналітичний облік витрат. Важливо також те, як ці витрати оцінюються. Така оцінка може бути за фактом або за нормою. Покажемо цю класифікацію на схемі.

Залежно від об’єктів обліку витрат

Залежно від способу оцінки витрат