Похідні фінансові інструменти: просто про складне

Раніше ми вже розглядали порядок відображення в обліку операцій із фінансовими активами, зобов'язаннями, інструментами власного капіталу (див.

• ,
• ,
• ,
• ).

У цій статті йтиметься про основні поняття, порядок визнання і використання похідних фінансових інструментів (далі – ФІ) у системі національних і міжнародних стандартів.

Визначення похідного ФІ згідно з П(С)БО і МСБО

Нагадаємо, у національних стандартах визначення похідних ФІ, їх види, оцінку в момент визнання і подальших змін наведено в П(С)БО 13, у системі міжнародних стандартів – у МСБО 32 і 39, МСФЗ 7 і 9.

Згідно з п. 4 П(С)БО 13 похідним є ФІ, що відповідає трьом критеріям:

• розрахунки за ним проводитимуться в майбутньому;
• його вартість змінюється в результаті змін процентної ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших базисних змінних;
• він не потребує початкових інвестицій.

Відповідно до додатка А до МСФЗ 9 ФІ визнається похідним, якщо відповідає одночасно трьом характеристикам:

• 1) його вартість змінюється у відповідь на зміну визначеної ставки процента, ціни ФІ, товарної ціни, валютного курсу, індексу цін або ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності, або іншої змінної величини, за умови, що в разі нефінансової змінної величини ця змінна не є специфічною для сторони контракту (іноді її визначають базовою);
• 2) не потребує первісних чистих інвестицій або первісних чистих інвестицій, менших ніж ті, що були необхідними для інших типів контрактів, які, за очікуваннями, мають подібну реакцію на зміну ринкових чинників;
• 3) буде погашеним у майбутньому.

Таким чином, визначення похідного ФІ ідентичне в національних і міжнародних стандартах. При цьому в останніх надано розширену деталізацію чинників, що впливають на зміну вартості похідних інструментів.

Згідно з § КЗ15 і § КЗ16 МСБО 32 до похідних ФІ належать фінансові опціони, ф'ючерсні та форвардні контракти, процентні та валютні свопи. Такі ФІ утворюють права і зобов'язання, що ведуть до передачі одного або декількох фінансових ризиків, властивих основному ФІ, від однієї сторони контракту іншій.

Зауважимо, що при розгляді суті ФІ МСБО 32 вказує на те, що похідні ФІ можуть набувати форми або фінансового активу, або фінансового зобов'язання (виходячи з умов операції та різних чинників ринку) (§ 11 МСБО 32).

Види похідних Фі

До похідних ФІ – часто у професійній літературі можна зустріти термін «дериватив» (від англ. derivative – похідна), що вживається для позначення похідних ФІ, – відносять (п. 9 П(С)БО 13; § КЗ15, § КЗ16 МСБО 32):

1. Ф'ючерсний контракт (далі – ф'ючерс) – договір про фіксацію умов купівлі або продажу стандартної кількості певного активу в обумовлений строк у майбутньому, за ціною, установленою сьогодні. Приклад ф'ючерсу – це укладення в червні 2015 року контракту на купівлю 6 000 т картоплі за ціною 5 грн. з датою виконання 20 грудня 2015 року. Контракт може укладатися на товарній біржі через біржових посередників.

2. Форвардний контракт (далі – форвард) – договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується у визначений договором строк передати товар (базовий актив) іншій стороні (покупцеві) або виконати альтернативне грошове зобов'язання, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цей базовий актив, та(або) за умовами якого у сторін виникають зустрічні грошові зобов'язання в розмірі, що залежить від показника базового активу на момент виконання зобов'язань, у порядку і протягом строку чи у строк, установлений договором. Ціна товару, валютний курс та інші умови фіксуються в момент укладення правочину.

Типовим прикладом форварду є підписання контракту в березні поточного року на придбання товару в листопаді за ціною березня (незалежно від того, як зміниться ціна до листопада). Таким чином, покупець страхує (тобто хеджує) ризики переплати в майбутньому.

Слід звернути увагу, що при ф'ючерсі придбавається право на виконання контракту з певними умовами, а при форварді укладається договір на конкретні дії (відвантаження товару тощо), але тільки в майбутньому.

Головною відмінністю ф'ючерсу від форварду є те, що ф'ючерси купуються і продаються на біржі у вигляді стандартизованих порцій товару чи будь-якого іншого активу. Ці порції називаються контрактами або лотами. Форварди укладаються на позабіржовому ринку (наприклад, валюта на міжбанківському ринку), тому кількість товару може бути будь-якою, це залежить тільки від угоди між покупцем і продавцем.

3. Інші похідні ФІ. До таких належать опціони (контракт, який дає право, але не зобов'язує, купити чи продати будь-який актив, наприклад, акцію, ф'ючерс, товар тощо) за фіксованою ціною протягом життя опціону або в певний момент часу.

Розрізняють два види опціонів:

• колл (від англ. call) – надає право на купівлю;
• пут (від англ. put) – надає право на продаж активу.

На практиці можливий подвійний опціон, у якому об'єднано дві зазначені складові – право купівлі із правом подальшого продажу чи навпаки.

Наведемо найпростіший приклад опціону. Ми придбали 200 акцій за ціною 1 000 грн/шт. для подальшого продажу. Одночасно купуємо опціон-пут, що дає право на продаж цих акцій через місяць за ціною 1 010 грн/шт. Винагорода брокера – 10 грн/шт. Якщо через місяць ціна на ці акції становитиме 1 050 грн/шт., ми не реалізовуватимемо опціон і заробимо на кожній акції 40 грн. (1 050 грн. – 1 000 грн. – 10 грн.). Якщо ціна не підніметься, а, навпаки, впаде до 900 грн/шт., ми реалізуємо своє право на продаж акції по 1 010 грн/шт. і заробимо на кожній з них 100 грн. (1 010 грн. – 10 грн. – 900 грн.).

4. Свопи (процентні та валютні) – торговельно-фінансова операція у вигляді обміну активами, у якій правочин про купівлю (продажу) цінних паперів, валюти супроводжується укладенням зустрічного правочину – про зворотний продаж (купівлю) тих самих активів через певний строк.

Наприклад, компанія «Сонце» вирішила випустити облігації строком на 6 років на суму 5 000 000 грн. під 5 % річних. З урахуванням нестабільності ринку і банківської системи компанія для страхування можливих ризиків придбала своп на 6 років, за умовами якого отримуватиме фіксовані платежі під 5 % річних і сплачуватиме проценти за змінюваною ставкою на ринку.

Як оцінити дериватив

Як і первинні ФІ, похідні підлягають визнанню і відображенню в балансі відповідно до п. 13 і 14 П(С)БО 13:

• форвардний контракт визнається фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням на дату виникнення зобов'язання щодо придбання або продажу предмета контракту;
• опціони визнаються фінансовими активами чи фінансовими зобов'язаннями в разі укладення контракту між покупцем і продавцем.

Первісна оцінка деривативів формується згідно з п. 29 П(С)БО 13. Це фактична собівартість, що складається зі справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих чи отриманих в обмін на відповідний ФІ, і витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням або вибуттям ФІ (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

У системі міжнародних стандартів первісна вартість ФІ, до складу яких уключають похідні інструменти, визначається за справедливою вартістю. Згідно з § Б.5.4.1–б.5.4.4 МСФЗ 9 справедлива вартість залежить від наявності активного ринку.

Наприклад, при активному ринку ФІ вважається котированим, якщо ціни на нього є легко і регулярно доступними (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулятивного органу) і відображають фактичні та регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між заінтересованим покупцем і заінтересованим продавцем в операції незалежних сторін.

Відсутність активного ринку передбачає застосування методу оцінки, що базується на використанні інформації про подібні операції між компетентними учасниками. Крім того, може застосовуватися аналіз дисконтованих грошових потоків і моделі опційного ціноутворення. Оцінку також проводять за допомогою методу, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструменту і який забезпечує достовірні результати. Найбільш доцільно використовувати метод експертних оцінок, для чого потрібно скористатися послугами біржових посередників, які мають відповідні спеціальні знання.

Подальша оцінка похідного ФІ здійснюється на кожну наступну після визнання дату балансу за їх справедливою вартістю.

Зобов'язання за похідним ФІ оцінюється за собівартістю, якщо передбачає передачу пов'язаного з ним інструменту власного капіталу, оцінку якого на кожну наступну дату балансу після дати визнання здійснити достовірно не можна.

Зверніть увагу: після підписання контракту на похідний ФІ господарська операція ще не відбулася, тому дериватив поки що не має оцінної вартості, не було передачі активів або погашення зобов'язань. Таким чином, під час відображення першої події (підписання контракту) слід керуватися принципом превалювання суті над формою. Це означає, що дериватив до моменту його виконання відображатиметься на позабалансовому рахунку 03 «Контрактні зобов'язання». Тільки після виконання контракту буде оформлено відповідні бухгалтерські проведення з оприбуткування активів, списання коштів тощо.

Висновки

Для достовірного обліку похідних ФІ бухгалтеру необхідно вивчити умови контракту і встановити порядок визначення вартості похідних ФІ для забезпечення правильної облікової оцінки. Від цього першого кроку залежить точність подальшої оцінки ФІ і відображення операцій з ФІ при змінах їх вартості, а також інших умов контракту.