Підходи до визнання та складу витрат згідно з МСФЗ

З цієї статті ви дізнаєтеся: чим відрізняється склад витрат, визначений національними та міжнародними стандартами.

Що можна зробити на практиці: включити до наказу про облікову політику перелік витрат, установлений МСФЗ.

Визначення витрат

Концептуальною основою фінансової звітності (далі – Концептуальна основа) встановлено, що витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у зв’язку з вибуттям або амортизацією активів чи виникненням зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення через здійснення виплат учасникам (абзац «б» § 4.25). Як бачимо, визначення витрат, наведене у Концептуальній основі, за своєю сутністю аналогічне визначенню, що міститься в абзаці четвертому п. 3 НП(С)БО 1.

Склад витрат відповідно до МСФЗ та П(С)БО

Концептуальною основою (§ 4.33–4.35) до складу витрат віднесено:

• безпосередньо витрати, які виникають у ході звичайної діяльності підприємства і мають форму вибуття активів або їх амортизації (наприклад, собівартість реалізованої продукції, адміністративні та збутові витрати);
• збитки, які відображають інші статті, що відповідають визначенню витрат і найчастіше відображаються у звітності без доходу, пов’язаного з їх здійсненням (наприклад, збитки, що виникли внаслідок стихійного лиха або вибуття непоточних активів). У національних стандартах ці збитки можна порівняти з іншими витратами, які погашаються за рахунок прибутку суб’єкта господарювання.

Отже, суб’єкти господарювання, які застосовують МСФЗ, визначають склад витрат виходячи з власного професійного судження щодо сутності здійснених господарських операцій та загальних підходів до сутності витрат та їх визнання, передбачених Концептуальною основою.

П(С)БО 16 більше деталізує склад витрат та включає до нього:

• собівартість реалізованих товарів (п. 10);
• собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) (п. 11–16);
• витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та поділяються на адміністративні, збутові та інші операційні витрати (п. 17–20);
• фінансові витрати (п. 27);
• втрати від участі в капіталі (п. 28);
• інші витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) (п. 29);
• суми податку на прибуток (п. 30).

Крім того, П(С)БО 16 визначено докладний перелік витрат, що включаються до складу вищенаведених видів (наприклад, конкретизовано склад витрат, які відносяться до виробничої собівартості продукції).

Підходи до визнання витрат

Загальний підхід до сутності та критеріїв визнання витрат як елемента, пов’язаного з оцінкою результатів діяльності у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід), визначено Концептуальною основою.

Принципи формування витрат за П(С)БО збігаються з підходами МСФЗ. Однак істотні відмінності можуть виникнути при формуванні собівартості.

Наприклад, згідно із п. 15.9 П(С)БО 16 до собівартості включаються нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей у цехах або оплата простоїв, тобто має місце некомпенсоване зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не приводить до збільшення активів. Відповідно до МСФЗ такі витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки як видатки, що не дають майбутніх економічних вигід або перестають визнаватися активом у балансі (§ 4.52 Концептуальної основи).

Доходи та витрати, пов’язані з однією операцією, визнаються одночасно згідно з § 19 МСБО 1 та п. 7 П(С)БО 16. Цей підхід називають відповідністю доходів та витрат.

Зверніть увагу: при звітуванні згідно з МСФЗ необхідно враховувати не стільки перехід права власності, скільки перехід ризиків володіння від продавця до покупця і можливість компанії контролювати актив. Отже, і витрати будуть визнані у звітності в момент визнання доходу.

Інформація про затверджений на підприємстві перелік витрат, особливо в частині елементів витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), відображається в наказі про облікову політику. На підставі затвердженого переліку витрат здійснюється подальше розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Рекомендуємо суб’єктам господарювання орієнтуватися на перелік витрат, визначений П(С)БО 16, оскільки вимоги останнього не суперечать Концептуальній основі. Слід зазначити, що згідно із п. 20 П(С)БО 16 результат переоцінки іноземних валют відноситься до інших операційних витрат, але відповідно до § 52 МСБО 21 такі суми показуються окремим рядком у звітності та відображаються розгорнуто.

Висновки

Детальний склад витрат, передбачений П(С)БО, в цілому не суперечить загальним вимогам відображення витрат, установленим Концептуальною основою, тому при складанні переліку витрат та його відображенні в наказі про облікову політику за нормами МСФЗ можна скористатися переліком, наведеним у П(С)БО 16.