Класифікація дебіторської заборгованості за МСБО

Дебіторською є заборгованість перед підприємством покупців, замовників, пов’язаних сторін, фінансових і податкових органів, а також інших підприємств. Ця заборгованість визнається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і її сума може бути достовірно визначена.

Уточнимо: актив – це ресурс, який контролюється підприємством у результаті минулих подій і від якого очікується отримання майбутніх економічних вигід (§ 8 МСБО 38 «Нематеріальні активи»).

Принципи поділу активів на поточні та довгострокові наведено в § 66 МСБО 1. Так, суб’єкт господарювання повинен визначати актив як поточний у разі відповідності будь-якому з таких критеріїв:

• суб’єкт сподівається реалізувати цей актив або має намір продати чи використати його у своєму нормальному операційному циклі;
• суб’єкт утримує актив в основному з метою продажу;
• суб’єкт сподівається реалізувати актив протягом 12 місяців після звітного періоду;
• актив є грошовими коштами або їх еквівалентами (як визначено в МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів»), якщо його обмін або використання для погашення зобов’язання, принаймні, протягом 12 місяців після дати балансу не обмежується.

Усі інші активи слід класифікувати як непоточні (довгострокові). Водночас у § 68 МСБО 1 наводиться визначення операційного циклу. Це час між придбанням активів для переробки та їх реалізацією в грошові кошти або їх еквіваленти. Якщо нормальний операційний цикл не можна чітко ідентифікувати, допускається, що його тривалість дорівнює 12 місяцям.

Поточні активи складаються з активів (таких як запаси і дебіторська торговельна заборгованість), які продаються, споживаються або реалізуються як частина нормального операційного циклу, навіть якщо не очікується, що вони будуть реалізовані протягом 12 місяців після дати балансу.

До складу поточних активів входять також активи, що утримуються в основному для продажу (прикладом служать деякі фінансові активи, які відповідають визначенню утримуваних для продажу, наведеному в МСФЗ 9), і поточна частина непоточних фінансових активів. Із цього можна зробити такий висновок:

• дебіторська заборгованість є поточною, якщо очікується її погашення (або продаж) протягом 12 місяців після дати балансу або протягом нормального операційного циклу (навіть якщо не очікується, що вона буде погашена або продана протягом 12 місяців після дати балансу);
• інша дебіторська заборгованість визначається як довгострокова.

Крім класифікації на підставі критерію тривалості погашення, у МСБО дебіторська заборгованість класифікується за принципом відображення у звіті про фінансовий стан (п. «є» § 54 МСБО 1) як:

• торговельна – це заборгованість покупців за здійснені підприємством постачання товарів, робіт, послуг, яка виникає у зв’язку з визнанням доходу;
• інша – це заборгованість постачальників за перераховані їм аванси, заборгованість бюджету тощо, яка відноситься на витрати майбутніх періодів.

Короткострокова дебіторська заборгованість (МСБО)

Первісна вартість короткострокової дебіторської заборгованості визнається за справедливою вартістю. Цей висновок випливає з § 9, 10 МСБО 18, де сказано таке. Дохід повинен оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню. Дохід за операцією визначається, як правило, шляхом укладення угоди між суб’єктом господарювання і покупцем (користувачем активу).

Сума доходу оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка повинна бути отримана з урахуванням будь-якої торговельної знижки або знижки з обсягу, які надаються покупцям (§ 9, 10 МСБО 18).

Уточнимо: справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість за операцією між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами (§ 11 МСБО 32).

На практиці короткострокову дебіторську заборгованість без оголошеної ставки процента зазвичай оцінюють за сумою первісного рахунка-фактури (якщо вплив нарахування процента не буде значним).